Не зашумлять столітні верби...

* * *
Не зашумлять столітні верби,
Не зашумлять...
Не зацвітуть пожовклі луки,
Не зацвітуть.
Не вернем ми літа дитячі
Повік, повік...
Не підем ми волошки рвати
Ніколи вже.
На призьбі ти сидиш совою
І серце рвеш,
А я іду в крові і ранах,
Сліпий іду...
Дурна надія мене тернами
Кудись веде.

1908

* * *
Однаково: більше не жити -
Умерти чи край свій лишити;
Чужина - могила, чужина - труна,
Пустеля безплідна, холодна, нудна.

Щасливий є той, хто на полі в бою
Вирішує сміливо долю свою,
Впаде - як на небі блискуча зоря,
Щоб жити у струнах співця-кобзаря.

Лежить він на рідному полі віки,
Шумлять над ним трави і квітнуть квітки.
Він бачить, як правнук за плугом іде,
Як повно буяє життя молоде.

Чужина - могила, чужина - труна,
Душа на чужині, як чайка сумна -
Літає і квилить в сльозах без гнізда:
Навік його змила бурхлива вода.

1927

Олександер "Олесь" Кандиба
* 23 листопада (5 грудня) 1878, Білопілля, Сумщина — † 22 липня 1944, Прага