Кадр зі знаменитого й незабутнього відео "Танки у Маріуполі"
УВАГА!!! РЕАЛЬНА ЗАГРОЗА ДЛЯ МАРІУПОЛЯ!
ЗЕлень хоче "розводити війська" у Гнутовому, за 21 км від центра Маріуполя. Можна бути певним: до цієї "блискучої" стратегії причетний аґент російського впливу Єрмак. І розпочав він її у Золотому. А що нині відбувається у залишеному на поталу ворогові Золотому, добре відомо.
ЗЕлень хоче "розводити війська" у Гнутовому, за 21 км від центра Маріуполя. Можна бути певним: до цієї "блискучої" стратегії причетний аґент російського впливу Єрмак. І розпочав він її у Золотому. А що нині відбувається у залишеному на поталу ворогові Золотому, добре відомо.
"РОЗВОДІМО ВІЙСЬКА ДАЛІ!
Офіційно:
«Практично погоджено одну з ділянок розведення в районі н.п. Гнутове, яку раніше було запропоновано українською стороною, триває робота над погодженням інших.»
Дарка Оліфер, прес-секретарка Леоніда Кучми на перемовинах у Мінську
Незважаючи на те, що попереднє розведення сил не дало жодного результату, смертей на фронті більше, ніж у 2019-му, обстріли тривають, сепари вішають на "нейтральних ділянках" триколори та прапори ЛДНР ...
Незважаючи на те, що вже були випадки, коли на залишені позиції противник заходив і з різним успіхом намагався там закріпитися...
Незважаючи на те, що вже був мінімум один випадок, коли на залишені позиції заходили постріляти в бік Донецька і потім звинуватити в цьому українських військових...
НЕЗВАЖАЮЧИ НА ВСЕ ЦЕ, розведенню сил - бути! Продовжуємо переговори! Погоджуємо ділянки! Мир неминучий!
Особливо приємно, що ділянку пропонувала УКРАЇНСЬКА сторона. Тобто нас кидають на кожному етапі переговорів, а ми все ще робимо вигляд, що все гаразд, ось-ось усе вийде, ось-ось домовимося посередині, розводімо війська далі. Блискуча стратегія.
Дарка Оліфер також зазначила:
«За даними СММ ОБСЕ, з початку року їхні патрулі 146 раз не були допущені на території ОРДЛО. Українська сторона наполягає на забезпеченні цілковитої безпеки роботи співробітників місії, також СММ ОБСЕ повинна мати безперешкодний доступ до всієї території України, як це передбачено її мандатом».
Тобто ми не отримали від розведення військ НІ-ЧО-ГО.
Тому українська сторона пропонує нові ділянки для подальшого розведення військ. Ну, раптом пан змилостивиться й кісточку кине, а ми фокуси покажемо йому, аф, аф, аф (махаємо хвостиком, висовуємо язика, віддано дивимося в очі).
Гнутове - це на північний схід від Маріуполя.
21 кілометр до центру Маріуполя.
34 хвилини автом, підказують Ґугл-мапи.
Не знаю, скільки це на танку."
Володимир Завгородній
https://tverezo.info/post/112096
Офіційно:
«Практично погоджено одну з ділянок розведення в районі н.п. Гнутове, яку раніше було запропоновано українською стороною, триває робота над погодженням інших.»
Дарка Оліфер, прес-секретарка Леоніда Кучми на перемовинах у Мінську
Незважаючи на те, що попереднє розведення сил не дало жодного результату, смертей на фронті більше, ніж у 2019-му, обстріли тривають, сепари вішають на "нейтральних ділянках" триколори та прапори ЛДНР ...
Незважаючи на те, що вже були випадки, коли на залишені позиції противник заходив і з різним успіхом намагався там закріпитися...
Незважаючи на те, що вже був мінімум один випадок, коли на залишені позиції заходили постріляти в бік Донецька і потім звинуватити в цьому українських військових...
НЕЗВАЖАЮЧИ НА ВСЕ ЦЕ, розведенню сил - бути! Продовжуємо переговори! Погоджуємо ділянки! Мир неминучий!
Особливо приємно, що ділянку пропонувала УКРАЇНСЬКА сторона. Тобто нас кидають на кожному етапі переговорів, а ми все ще робимо вигляд, що все гаразд, ось-ось усе вийде, ось-ось домовимося посередині, розводімо війська далі. Блискуча стратегія.
Дарка Оліфер також зазначила:
«За даними СММ ОБСЕ, з початку року їхні патрулі 146 раз не були допущені на території ОРДЛО. Українська сторона наполягає на забезпеченні цілковитої безпеки роботи співробітників місії, також СММ ОБСЕ повинна мати безперешкодний доступ до всієї території України, як це передбачено її мандатом».
Тобто ми не отримали від розведення військ НІ-ЧО-ГО.
Тому українська сторона пропонує нові ділянки для подальшого розведення військ. Ну, раптом пан змилостивиться й кісточку кине, а ми фокуси покажемо йому, аф, аф, аф (махаємо хвостиком, висовуємо язика, віддано дивимося в очі).
Гнутове - це на північний схід від Маріуполя.
21 кілометр до центру Маріуполя.
34 хвилини автом, підказують Ґугл-мапи.
Не знаю, скільки це на танку."
Володимир Завгородній
https://tverezo.info/post/112096
Ніхто не забув, ЯК восени 2014 року врятовано Маріуполь і південь України?
Згадаймо:
Згадаймо:
Dmitro Vovnyanko:
...Зараз уже відомо, що тлом зустрічі Контактної групи і Мінську 5 вересня [2014 року] Москва готувала переможне взяття нею Маріуполя – дві батальйонні групи армії РФ мусили ударити на Волноваху і далі – на Мангуш. Европа вже бачила, як після втрати Маріуполя Україна пристає на будь-які вимоги Москви. Як ви гадаєте, погодься Україна тоді з ЕС – впроваджував би Захід санкції проти Росії знову і знову?
Що в цих умовах зробило українське керівництво? Воно несподівано здивувало весь світ.
3 вересня «Укрінтеренерго» обмежило подачу електрики до Криму. Відповісти Москва не мала чим – кількома днями раніше Україна почала брати газ у Словаччині. Газовий важіль з рук Москви був вибитий як раз тоді.
4 вересня президент Порошенко провів переговори зі світовими лідерами на Саміті НАТО в Уельсі. Мета зустрічі очевидна – президент України давав зрозуміти, що Україну з рахунків списувати зарано, вона впорається. Раз за разом Петро Порошенко повторював, що 5 вересня буде укладено якусь угоду. Що робило його таким упевненим?
А упевненим його робили штурмові групи 95-ї і 79-ї аеромобільних бригад, які від вечора 2 вересня розпочали розроблений Генштабом ЗСУ «Рейд Помсти». Розуміючи складну ситуацію в самій Росії, українське керівництво зламало наміри Москви і замінило їхнє інформаційне тло своїм. Протягом 3 і 4 вересня десантники здійснили маршрути по українським тилам між Новотроїцьким і Маріуполем та знищили банди ДиРи, які вже просочилися на українську територію. І ще – створили для російської розвідки враження про пересування великої маси військ, які прийшли на фронт з українського тилу. В той час як російські рупори волали про наступ до Дніпра, пабліки терористів ДиРи охопило панічне: «Укропи наступають!» Тепер уже не Путін, а президент Порошенко блефував – і робив це напрочуд успішно.
Справа в тому, що зважся РФ на мобілізацію – вона просто провела б мобілізацію, ресурсів у неї було до чорта. А Україна шалено потребувала передишки. Але. Президент Порошенко правильно оцінив ситуацію і в останній момент примусив Москву нервувати і помилятися, а відтак – іти на компроміси.
Засідання контактної групи 5 вересня проходило не під заяви про взяття Москвою Маріуполя, а під рев БТРів і стрільбу у Тельманові, яке звільнила 95-а аеромобільна. До міста підійшла 79-я бригада. Удар 1500 десантників по тилах «народу зайвої хромосоми» – і того ж дня Новоазовськ був би українським. І от саме в цей момент – коли 95-й і 79-й до перемоги лишався останній ривок, у Мінську о 15:40 за київським часом було підписано протокол про припинення вогню. Очевидно – в Москві хтось глянув на карту і збагнув що ще трохи – і доведеться або підписувати угоду на тлі втраченої ділянки кордону від Тельманова до Новоазовська, або – ще глибше занурюватися у війну.
Які ж були результати переговорів? Україна НЕ відмовлялася від Асоціяції з ЕС. Україна НЕ переглядала угоду про Асоціяцію з ЕС. Україна НЕ визнавала терористів ДиРи і Луганди. Україна ніяк НЕ обговорювала статусу так званих «ДНР» і «ЛНР». Україна добилася припинення бойових дій – і виграла необхідний їй час.
І вже невдовзі Москва збагнула, що її просто обдурили. Кремль почав вимагати включення в угоду пункту про надання незалежности «ДНР» та «ЛНР». Але – українська дипломатія лишалася непохитною. Москва мусила це просто з’їсти. Відтоді з Росії регулярно чути про «Путін врятував» і «Якби там були ми!..»
19 вересня 2014 р. було підписано Мінську угоду, згідно якої сторони мусили відвести від лінії розмежування все важке озброєння, перестати застосовувати БПЛА та бойову авіяцію, вивести всі іноземні формування. Це була важка угода – терористи не виконували її від першого ж дня. Користуючись слабкістю ЗСУ і бажанням України виграти час, терористи ДиРи і Луганди нахабно захоплювали території вздовж фронту – так були втрачені Ясинувата, Докучаївськ, Жданівка. Край цьому процесу було покладено у листопаді 2014 р., коли ЗСУ більш-менш повно взяли фронт під контроль. В той самий період розпочалося загострення в Донецькому аеропорту – епопея кіборгів.
Але – це вже інша історія.
https://tverezo.info/post/112096
...Зараз уже відомо, що тлом зустрічі Контактної групи і Мінську 5 вересня [2014 року] Москва готувала переможне взяття нею Маріуполя – дві батальйонні групи армії РФ мусили ударити на Волноваху і далі – на Мангуш. Европа вже бачила, як після втрати Маріуполя Україна пристає на будь-які вимоги Москви. Як ви гадаєте, погодься Україна тоді з ЕС – впроваджував би Захід санкції проти Росії знову і знову?
Що в цих умовах зробило українське керівництво? Воно несподівано здивувало весь світ.
3 вересня «Укрінтеренерго» обмежило подачу електрики до Криму. Відповісти Москва не мала чим – кількома днями раніше Україна почала брати газ у Словаччині. Газовий важіль з рук Москви був вибитий як раз тоді.
4 вересня президент Порошенко провів переговори зі світовими лідерами на Саміті НАТО в Уельсі. Мета зустрічі очевидна – президент України давав зрозуміти, що Україну з рахунків списувати зарано, вона впорається. Раз за разом Петро Порошенко повторював, що 5 вересня буде укладено якусь угоду. Що робило його таким упевненим?
А упевненим його робили штурмові групи 95-ї і 79-ї аеромобільних бригад, які від вечора 2 вересня розпочали розроблений Генштабом ЗСУ «Рейд Помсти». Розуміючи складну ситуацію в самій Росії, українське керівництво зламало наміри Москви і замінило їхнє інформаційне тло своїм. Протягом 3 і 4 вересня десантники здійснили маршрути по українським тилам між Новотроїцьким і Маріуполем та знищили банди ДиРи, які вже просочилися на українську територію. І ще – створили для російської розвідки враження про пересування великої маси військ, які прийшли на фронт з українського тилу. В той час як російські рупори волали про наступ до Дніпра, пабліки терористів ДиРи охопило панічне: «Укропи наступають!» Тепер уже не Путін, а президент Порошенко блефував – і робив це напрочуд успішно.
Справа в тому, що зважся РФ на мобілізацію – вона просто провела б мобілізацію, ресурсів у неї було до чорта. А Україна шалено потребувала передишки. Але. Президент Порошенко правильно оцінив ситуацію і в останній момент примусив Москву нервувати і помилятися, а відтак – іти на компроміси.
Засідання контактної групи 5 вересня проходило не під заяви про взяття Москвою Маріуполя, а під рев БТРів і стрільбу у Тельманові, яке звільнила 95-а аеромобільна. До міста підійшла 79-я бригада. Удар 1500 десантників по тилах «народу зайвої хромосоми» – і того ж дня Новоазовськ був би українським. І от саме в цей момент – коли 95-й і 79-й до перемоги лишався останній ривок, у Мінську о 15:40 за київським часом було підписано протокол про припинення вогню. Очевидно – в Москві хтось глянув на карту і збагнув що ще трохи – і доведеться або підписувати угоду на тлі втраченої ділянки кордону від Тельманова до Новоазовська, або – ще глибше занурюватися у війну.
Які ж були результати переговорів? Україна НЕ відмовлялася від Асоціяції з ЕС. Україна НЕ переглядала угоду про Асоціяцію з ЕС. Україна НЕ визнавала терористів ДиРи і Луганди. Україна ніяк НЕ обговорювала статусу так званих «ДНР» і «ЛНР». Україна добилася припинення бойових дій – і виграла необхідний їй час.
І вже невдовзі Москва збагнула, що її просто обдурили. Кремль почав вимагати включення в угоду пункту про надання незалежности «ДНР» та «ЛНР». Але – українська дипломатія лишалася непохитною. Москва мусила це просто з’їсти. Відтоді з Росії регулярно чути про «Путін врятував» і «Якби там були ми!..»
19 вересня 2014 р. було підписано Мінську угоду, згідно якої сторони мусили відвести від лінії розмежування все важке озброєння, перестати застосовувати БПЛА та бойову авіяцію, вивести всі іноземні формування. Це була важка угода – терористи не виконували її від першого ж дня. Користуючись слабкістю ЗСУ і бажанням України виграти час, терористи ДиРи і Луганди нахабно захоплювали території вздовж фронту – так були втрачені Ясинувата, Докучаївськ, Жданівка. Край цьому процесу було покладено у листопаді 2014 р., коли ЗСУ більш-менш повно взяли фронт під контроль. В той самий період розпочалося загострення в Донецькому аеропорту – епопея кіборгів.
Але – це вже інша історія.
https://tverezo.info/post/112096
"Танки у Маріуполі" https://www.youtube.com/watch?v=bRJZn2zxr8E
