Тарас Федюк
* * *
а те що минуло – цуциком біля ніг
крутить минулому часі хвостом у
мертвий батько відкидає від хати сніг
який розтанув п’ятдесят шість років тому
мама гукає обідати там тарілки –
квітками червоними – роздані і розбиті
але голуби у небі навчені їсти з руки
на крилах зотлілих крутять свої кульбіти
але кицька сусідська пухнаста як сніг проплива
вона від німців лишилась
і тому зоветься ґертруда
і світ що повільно але вже перетворюється у слова
і лише тепер я розумію яка це насправді маруда
щось тут у києві шосте грудня і дощ
може сьоме грудня і дощ який не важливо
і ніч велика густа й розлога як доісторичний хвощ
і навіть якби це було восьме грудня
і не було зливи –
дерева гілки під снігом як у раю
маленькі валянки на ногах і чорні галоші…
оголошення: хату з привидами продаю
недорого і привиди – я їх знаю –
вони хороші…
З книги віршів "Хуга"
