Перші Ваші Уродини без Вас, дорогий пане Василю... Боляче.
Дякую, що Ви були! І що залишили нам багатство всього написаного Вами, свої спостереження, думки, спомини...
Дякую, що Ви були! І що залишили нам багатство всього написаного Вами, свої спостереження, думки, спомини...
У СВІТ
Буря вщухла, але рід ще не отямився. Хтось відбував ще термін у в’язниці, не могли повернутись сім’ї із заслання. Уцілілі в горах заліковували недуги від побоїв на допитах, чекали звісток від тих, далеких, і змушували себе миритися з утратами.
Бабцю нашу Василинку також, знищивши чоловіка, «попросили» вибратися з-над Черемоша й милуватися певний час Іртишем. Але вона вже повернулася, і мама часто ходила її провідати та при нагоді не забувала зайти до подружжя стареньких, які втратили обох синів, двоюрідних маминих братів. Вони були серед засновників Організації на Жаб’ївщині, в 41-му Василя заарештували, але почалась війна з Рейхом, і той початок став кінцем для тисяч в’язнів у тюрмах (їх похапцем розстрілювали) та рятунком для небагатьох, які в тому хаосі зуміли втекти. Він був серед тих щасливих, але в 45-му загинув у сутичці з чекістською опергрупою. Іван став провідником районної СБ і також загинув у бою двома роками пізніше.
Федьо тяжко переживав утрату синів, але на людях журу не показував. Федиха ж ніби завмерла. Ніхто вже не чув його веселого голосу, не бачив на людних зібраннях. Особливо уникала музики, лиш десь обізветься скрипка чи сопілка, тихо, але поспішно відходила.
Сімейне життя, тим не менше, йшло своїм трибом. Велося невелике ґаздівство, виникали різні клопоти, бувало – й суперечки. Образившись, Федиха покидала Федя. Назавжди. Збирала одежину, ще якісь необхідні дрібні речі й ішла «у світ». Федьо знав, світ недалеко – на лужку, на пасіці.
Мама вже розповіла останні в селі новини, а вони все ще сиділи удвох. На запитання, де вуйна, Федьо з усміхом відповів:
- У світі!
Мама теж знала, де той «світ».
Ще посиділи, погомоніли, а проводжаючи племінницю, Федьо попросив:
- Ти би сходила й до неї, Анночко! Їй там скучно…
22 липня 2018 р. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=913581212162774&set=a.373713189482915&type=3&permPage=1
Буря вщухла, але рід ще не отямився. Хтось відбував ще термін у в’язниці, не могли повернутись сім’ї із заслання. Уцілілі в горах заліковували недуги від побоїв на допитах, чекали звісток від тих, далеких, і змушували себе миритися з утратами.
Бабцю нашу Василинку також, знищивши чоловіка, «попросили» вибратися з-над Черемоша й милуватися певний час Іртишем. Але вона вже повернулася, і мама часто ходила її провідати та при нагоді не забувала зайти до подружжя стареньких, які втратили обох синів, двоюрідних маминих братів. Вони були серед засновників Організації на Жаб’ївщині, в 41-му Василя заарештували, але почалась війна з Рейхом, і той початок став кінцем для тисяч в’язнів у тюрмах (їх похапцем розстрілювали) та рятунком для небагатьох, які в тому хаосі зуміли втекти. Він був серед тих щасливих, але в 45-му загинув у сутичці з чекістською опергрупою. Іван став провідником районної СБ і також загинув у бою двома роками пізніше.
Федьо тяжко переживав утрату синів, але на людях журу не показував. Федиха ж ніби завмерла. Ніхто вже не чув його веселого голосу, не бачив на людних зібраннях. Особливо уникала музики, лиш десь обізветься скрипка чи сопілка, тихо, але поспішно відходила.
Сімейне життя, тим не менше, йшло своїм трибом. Велося невелике ґаздівство, виникали різні клопоти, бувало – й суперечки. Образившись, Федиха покидала Федя. Назавжди. Збирала одежину, ще якісь необхідні дрібні речі й ішла «у світ». Федьо знав, світ недалеко – на лужку, на пасіці.
Мама вже розповіла останні в селі новини, а вони все ще сиділи удвох. На запитання, де вуйна, Федьо з усміхом відповів:
- У світі!
Мама теж знала, де той «світ».
Ще посиділи, погомоніли, а проводжаючи племінницю, Федьо попросив:
- Ти би сходила й до неї, Анночко! Їй там скучно…
22 липня 2018 р. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=913581212162774&set=a.373713189482915&type=3&permPage=1
ДРУГА ПРЕЧИСТА
ДЕНЬ МАМИНОГО НАРОДЖЕННЯ
Скільки ж Вам випало, мамочко!
Вас видали заміж за свавільного, гордого чоловіка, який своєю смертю врятував Вас від каторги.
Недовга любов до повстанця подарувала мені життя.
Життя з добрим, справедливим чоловіком подарувало мені братів.
Немилосердні побої «визволителів» укоротили Вам віку – відійшли від нас рано.
Лишилася пам’ять.
21 вересня 2018 р. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=964871243700437&set=pb.100005327117757.-2207520000.1554044135.&type=3&theater
ДЕНЬ МАМИНОГО НАРОДЖЕННЯ
Скільки ж Вам випало, мамочко!
Вас видали заміж за свавільного, гордого чоловіка, який своєю смертю врятував Вас від каторги.
Недовга любов до повстанця подарувала мені життя.
Життя з добрим, справедливим чоловіком подарувало мені братів.
Немилосердні побої «визволителів» укоротили Вам віку – відійшли від нас рано.
Лишилася пам’ять.
21 вересня 2018 р. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=964871243700437&set=pb.100005327117757.-2207520000.1554044135.&type=3&theater
Знимкував Володимир Коскін.
