Світлої пам'яти Петро Сорока
* * *
Ранковий небосхил, немов поріз.
Пітьма щезає. День скрипить, як віз.
А що ти з ночі виніс, милий брате?
- Важку скорботу і наперсток сліз.
Ранковий небосхил, немов поріз.
Пітьма щезає. День скрипить, як віз.
А що ти з ночі виніс, милий брате?
- Важку скорботу і наперсток сліз.
* * *
І в тім, що ворог дихає у спину
Й когось кладуть дочасно в домовину,
А хтось сивіє… Гріх свій відчуваю,
Важку причетність і гірку провину.
І в тім, що ворог дихає у спину
Й когось кладуть дочасно в домовину,
А хтось сивіє… Гріх свій відчуваю,
Важку причетність і гірку провину.
* * *
Шукаю слів, в яких душа нетлінна,
Аби у них засяла Україна,
Та меркнуть всі перед її красою
І прогинають в захваті коліна.
Шукаю слів, в яких душа нетлінна,
Аби у них засяла Україна,
Та меркнуть всі перед її красою
І прогинають в захваті коліна.
З рубаїв
