Романові Іваничукові було б нині 90...

"Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу."
Роман Іваничук
27 травня йому виповнилося б 90 років...

"Мана те все: московська ментальність залишилася такою ж, як і була, — нахабною й нетерпимою до українського народу… Бо ми інші. Наш народ — то не фінсько–монгольська юрба, яка кров’ю й терором примушує підкорених до послуху, українці знадібні до парламентської системи урядування, українець шанує предковічні звичаї: громади, віча, судні ради…"
Роман Іваничук

«В третій завжди ми збиралися там на каву в «телєвізорі», такому гастрономі навпроти «України», кінотеатру, коло підземного переходу. Він називався або «акваріум», або «телевізор», бо там все видно було довкола.
Там актори в третій закінчували репетиції, потім також приходила редакція журналу «Жовтень», письменники зі спілки. Бодьо Стельмах тоді ж був. Дмитро Герасимчук був відповідальним секретарем спілки. Ми там завжди збиралися і звідтам скидалися, хто мав гроші, і «козу водили”. Дмитро завжди казав: «От я сьогодні, хлопці, дістав гонорар, так що можу вас …», – то гонорар за оповідання давали по 30 карбованців.
Іваничук приходив, завжди мав гроші, але він брав маленьку компанію. Тобто Кудлик, я, Брилинський, хтось із акторів. Він мав гроші – як романіст. Та він заробляв великі гроші.
То вже потім, як йому розсипали «Мальви» і «Журавлиний крик», то вже урвалося… Ну і все порізали. Вже був тираж…
Ми з Іваничуком 40 років вже. Він тут був з Ніною і каже: «Слухай, Ромку, скільки я вже до тебе по тих лікарнях ходжу? – Як скільки? Вже сорок років».
Але вже як він від когось відвернувся, то все…
Він просто є такий принциповий, бо він син вчителя. Його рідний брат Нусько, вже тепер помер, а 25 років відбухав в Воркуті, в УПА був хлопчиком ще зовсім малим.
То ж Іваничука виключили з університету, потім відновили. Там далі в партію. Єдине, що він потім не писав нічого негідного».

Роман Безпалків, 

художник, теж покійний, частий учасник тих літературно-мистецьких і філософських розмов і одкровень при каві.

Цитата з прекрасного есею "Карби пам'яті Романа Іваничука", яким його автор Юрко Волощак, прощав письменника... Роман Іваничук відійшов у засвіти 17 вересня 2016 року.

Ввесь текст есею: http://archive.chytomo.com/blogs/epoxi-u-yaki-vzhivavsya-roman-ivanichuk