Проф. Кость Мацієвич
"Діло", 10 квітня 1942
Як ми вже повідомили, 2 квітня ц. р. [1942] помер у Празі професор колишньої Української Господарської Академії і Технічно-Господарського Інституту позаочного навчання в Подєбрадах, член багатьох наукових і громадських організацій проф. Кость Мацієвич. З проф. К. Мацієвичем зійшов у могилу чільний український патріот і громадський діяч, визначний учений аґроном-економіст, політик та дипломат.
Проф. К. Мацієвич прийшов на світ 18 травня 1873 р. в с. Деремезна Васильківського повіту на Київщині. Середню освіту закінчив у київській четвертій гімназії, високу — в Ново-Олександрівськім Інституті сільського господарства в 1894 р. з титулом аґронома першого ступня. В 1899—1901 р. займав посаду секретаря Полтавського Сільсько-Господарського Т-ва й виконував обовязки аґронома Полтавського Земства. Разом з О. Русовим і Л. Падалкою організував кооперативний відділ при Полтавськім С.-Г. Т-ві. На першім Всеросійськім Аґрономічнім Зїзді в Москві в 1901 р. разом з іншими українськими аґрономами підніс питання про необхідність користування аґрономами українською мовою підчас своїх праць в Україні; внесок зїзд прийняв у спеціяльній революції.
В 1901—1905 р. К. Мацієвич займав посаду губерніяльного аґронома Саратівського Земства. В 1907—1915 р. співпрацював у Харківськім Сіль.-Госп. Т-ві й був редактором його видань — "Хлібороф", "Аґрономіческій Журнал''. В цей період й К. Мацієвич відбув дві наукові подорожі за кордон до Німеччини, Австрії, Данії та Фінляндії для досліду дрібного господарства і сільської кооперації в тих країнах. У 1915 р. був обраний професором і керівником катедри с.-г. економії на високих жіночих с.-г. курсах і професором Сільсько-Господарського Інституту в Петербурзі, а в 1917 р. постійним лектором університету ім. Шанявського в Москві.
Після революції в 1917 р. К. Мацієвич переїхав до Києва до праці в Україні. Тут він брав активну участь в організації і працях Генерального Секретаріяту Земельних Справ, був головою організаційного комітету Першого Всеукраїнського Аґрономічно-Економічного Зїзду в днях 22—26. X. 1917 р. в Києві. Підчас перебування в Києві (1917—1919 р.) викладав с.-г. економію в київськім Комерційнім Інституті і в київськім Політехнічнім Інституті, на Кооперативних Курсах, що відтак перетворилися в Кооперативний Інститут ім. М. Туган-Барановського. Одночасно завідував сільсько-господарським відділом Всеукраїнського Земського Союзу, редаґував його орган — "Вістник Громадської Агрономії" та брав активну участь у Центральнім Комітеті України. З кінцем 1918 р. був головою Надзірної Ради Центрального Українського Союзу С.-Г. Кооперації — "Централу''.
На еміґрації проф. К. Мацієвича запрошено в 1923 до Української Господарської Академії в Подебрадах, де кермував катедрою с.-г. економії, політики, аґрономії, а в Українськім Технічно-Господарськім Інституті (УТГІ) адміністратором і редактором високих курсів Громадської Агрономії. Проф. К. Мацієвич написав багато наукових праць по своїй спеціяльності в українській і московській мовах.
Проф. К. Мацієвич відомий також як український культурно-громадський діяч, політик і дипломат. Ще підчас свого перебування в середніх школах у Києві брав активну участь у нелеґальних українських гуртках середньошкільників. За студентських часів був одним з ініціяторів і головою "Української Громади" в Ново-Олександрівськім Інституті. В Полтаві був активним членом "Української Громади" і з її доручення кермував гуртками молоді. За свою українську діяльність зазнав багато переслідувань від російських урядів і кілька літ вязниці.
В Україні й на еміґрації К. Мацієвич грав визначну ролю в українськім політичним житті: був членом партії українських соціялістів-федералістів, української радикально-демократичної партії, головою Українського Демократичного Клюбу в Празі, тощо. В 1918—1919 р. кілька разів вів з доручення Директорії переговори з представниками Антанти в Яссах, Букарешті, Білгороді, Одесі; був міністром закордонних справ Української Народної Республики та в 1919—1923 р. головою надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії.
Урну з тлінними останками поховано в четвер 9. квітня ц. р. Вічна йому пам'ять.
Д. Миронович.
Джерело https://zbruc.eu/node/64601
Кость Мацієвич. На земській роботі. Збірник пам'яти С. Петлюри (1879—1926). — Прага, 1930
http://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Zbirnyk_pamiati_Symona_Petliury_1879-1926/?fbclid=IwAR3uYBb9fbPS0PYzik6H7twUg_C2milQs6tDbu8e79KvVew1MB7Ss6cvCcU
"Діло", 10 квітня 1942
Як ми вже повідомили, 2 квітня ц. р. [1942] помер у Празі професор колишньої Української Господарської Академії і Технічно-Господарського Інституту позаочного навчання в Подєбрадах, член багатьох наукових і громадських організацій проф. Кость Мацієвич. З проф. К. Мацієвичем зійшов у могилу чільний український патріот і громадський діяч, визначний учений аґроном-економіст, політик та дипломат.
Проф. К. Мацієвич прийшов на світ 18 травня 1873 р. в с. Деремезна Васильківського повіту на Київщині. Середню освіту закінчив у київській четвертій гімназії, високу — в Ново-Олександрівськім Інституті сільського господарства в 1894 р. з титулом аґронома першого ступня. В 1899—1901 р. займав посаду секретаря Полтавського Сільсько-Господарського Т-ва й виконував обовязки аґронома Полтавського Земства. Разом з О. Русовим і Л. Падалкою організував кооперативний відділ при Полтавськім С.-Г. Т-ві. На першім Всеросійськім Аґрономічнім Зїзді в Москві в 1901 р. разом з іншими українськими аґрономами підніс питання про необхідність користування аґрономами українською мовою підчас своїх праць в Україні; внесок зїзд прийняв у спеціяльній революції.
В 1901—1905 р. К. Мацієвич займав посаду губерніяльного аґронома Саратівського Земства. В 1907—1915 р. співпрацював у Харківськім Сіль.-Госп. Т-ві й був редактором його видань — "Хлібороф", "Аґрономіческій Журнал''. В цей період й К. Мацієвич відбув дві наукові подорожі за кордон до Німеччини, Австрії, Данії та Фінляндії для досліду дрібного господарства і сільської кооперації в тих країнах. У 1915 р. був обраний професором і керівником катедри с.-г. економії на високих жіночих с.-г. курсах і професором Сільсько-Господарського Інституту в Петербурзі, а в 1917 р. постійним лектором університету ім. Шанявського в Москві.
Після революції в 1917 р. К. Мацієвич переїхав до Києва до праці в Україні. Тут він брав активну участь в організації і працях Генерального Секретаріяту Земельних Справ, був головою організаційного комітету Першого Всеукраїнського Аґрономічно-Економічного Зїзду в днях 22—26. X. 1917 р. в Києві. Підчас перебування в Києві (1917—1919 р.) викладав с.-г. економію в київськім Комерційнім Інституті і в київськім Політехнічнім Інституті, на Кооперативних Курсах, що відтак перетворилися в Кооперативний Інститут ім. М. Туган-Барановського. Одночасно завідував сільсько-господарським відділом Всеукраїнського Земського Союзу, редаґував його орган — "Вістник Громадської Агрономії" та брав активну участь у Центральнім Комітеті України. З кінцем 1918 р. був головою Надзірної Ради Центрального Українського Союзу С.-Г. Кооперації — "Централу''.
На еміґрації проф. К. Мацієвича запрошено в 1923 до Української Господарської Академії в Подебрадах, де кермував катедрою с.-г. економії, політики, аґрономії, а в Українськім Технічно-Господарськім Інституті (УТГІ) адміністратором і редактором високих курсів Громадської Агрономії. Проф. К. Мацієвич написав багато наукових праць по своїй спеціяльності в українській і московській мовах.
Проф. К. Мацієвич відомий також як український культурно-громадський діяч, політик і дипломат. Ще підчас свого перебування в середніх школах у Києві брав активну участь у нелеґальних українських гуртках середньошкільників. За студентських часів був одним з ініціяторів і головою "Української Громади" в Ново-Олександрівськім Інституті. В Полтаві був активним членом "Української Громади" і з її доручення кермував гуртками молоді. За свою українську діяльність зазнав багато переслідувань від російських урядів і кілька літ вязниці.
В Україні й на еміґрації К. Мацієвич грав визначну ролю в українськім політичним житті: був членом партії українських соціялістів-федералістів, української радикально-демократичної партії, головою Українського Демократичного Клюбу в Празі, тощо. В 1918—1919 р. кілька разів вів з доручення Директорії переговори з представниками Антанти в Яссах, Букарешті, Білгороді, Одесі; був міністром закордонних справ Української Народної Республики та в 1919—1923 р. головою надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії.
Урну з тлінними останками поховано в четвер 9. квітня ц. р. Вічна йому пам'ять.
Д. Миронович.
Джерело https://zbruc.eu/node/64601
Кость Мацієвич. На земській роботі. Збірник пам'яти С. Петлюри (1879—1926). — Прага, 1930
http://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Zbirnyk_pamiati_Symona_Petliury_1879-1926/?fbclid=IwAR3uYBb9fbPS0PYzik6H7twUg_C2milQs6tDbu8e79KvVew1MB7Ss6cvCcU
