Ми топчемо i ворогiв, i друзiв.
О, бiднi Йорики, всi на один копил!
На цвинтарi розстрiляних iлюзiй
Уже немає мiсця для могил.
Василь Симоненко
В осонні столітніх сосон...
У Биківні поховали весь український уряд, зокрема, Любченка і Микитенка. Лежить тут і митрополит Василь Липківський...
Тут лежить і творча еліта нації, зокрема:
- Аврам Абчук, письменник із Луцька – розстріляний за «шпигунство»;
- Адам Бабій – диригент із села Ріпок на Черкащині – розстріляний за «створення низки петлюрівсько-націоналістичних організацій»;
- Михайло Багров – режисер із Херсонщини;
- Степан Бен (Дюженко) – поет із села Лозоватки на Звенигородщині – розстріляний за службу у штабі С. Петлюри, «банді» Гризла та мав зв’язки з СВУ;
- Михайло Бойчук – маляр Київського художнього інституту, родом із села Романівки на Тернопільщині – розстріляний як «терорист»;
- Микола Борисов, письменник із Черкас – розстріляний за «експериментизм»;
- Микола Булатович – поет, літератор, журналіст із Канева – розстріляний як «член української націоналістичної фашистської терористичної організації»;
- Кость Буревій – письменник із села Великої Меженки на Воронежчині – розстріляний на підставі «кіровської постанови від 01.12.1934 року»;
- Лев Величко (Гольберштат) – журналіст, керівник Українського товариства культурних зв’язків із закордоном – розстріляний як член «націоналістичної організації, німецький та польський шпіон, троцькіст»;
- Василь Верховинець - копозитор і музикознавець із села Старого Мізуня, що на Долинщині;
- Олекса Влизько – письменник із села Коростеня на Новгородщині – розстріляний за «належність до ОУН»;
- Олександр Гордієнко-Летучин – режисер Київського робітничо-колгоспного театру – розстріляний як «націоналіст»;
- Михайло Донець – оперний співак, народний артист УССР – розстріляний як «ворог народу»;
- Михайло Дубовик – письменник, поет і журналіст із села Межирічі на Сумщині – розстріляний як «націоналіст та член підпільної організації Сад-Сула»;
- Володимир Дурдуківський літературознавець і публіцист із села Пединівки на Черкащині – розстріляний за приналежність до СВУ;
- Леонтій Єзерницький – редактор видавництва «Радянська школа» – розстріляний за те, що «дружив із ворогом народу Затонським»;
- Микола Івасюк з буковинського міста Заставної - художник - розстріляний як "буржуазний націоналіст" і "німецький шпигун";
- Майк (Михайло) Йогансен – поет із Харкова – розстріляний як «націоналіст»;
- Іван Калянник(ов) – поет із Харкова – розстріляний як «ворог народу»;
- Семен Кац – літератор-перекладач, журналіст – розстріляний як «ворог народу»;
- Борис Коваленко – літературний критик – розстріляний як «націоналіст»;
- Михайло Козорозі (Козоріс) – книгознавець, член об’єднання «Західна Україна» – розстріляний за приналежність до Української військової організації;
- Федір Конський – скульптор – розстріляний як «ворог народу»;
- Кирило Коршак (літературний псевдонім О.Лан) – поет з Городища на Черкащині – розстріляний як «націоналіст»;
- Володимир Коряк – літературний критик зі Слов’янська на Донеччині – розстріляний як «буржуазний націоналіст і терорист»;
- Іван Крушельницький, син Антона Крушельницького – поет, драматург, публіцист – розстріляний за «приналежність до ОУН»;
- Іван Кулик – поет, прозаїк, публіцист, директор Партвидаву ЦК ВКП(б)У – розстріляний як «націоналіст і терорист»;
- Пилип Лещенко – журналіст із села Володарки на Київщині – розстріляний за «участь у збройному повстанні»;
- Іван Макаренко – журналіст із Полтавщини – розстріляний за «приналежність до націоналістичної організації»;
- Іван Маловічко – поет і прозаїк із села Верещаків на Черкащині – розстріляний як «націоналіст»;
- Андрій Михайлюк – поет із села Германівки на Київщині – розстріляний як «націоналіст-терорист»;
- Іван Миронівський - науковець, директор Інституту агрохімії та ґрунтознавства - розстріляний за "шкідництво і приналежність до СВУ";
- Ядвіга Мошинська – літпрацівниця і перекладачка – розстріляна як «націоналістка»;
- Іван Падалка – художник-монументаліст із села Жорнокльовів на Київщині – розстріляний за «співучасть в діяльності контрреволюційної організації»;
- Юлія Пастушенко (з роду Мисько) (літературний псевдонім Мирослава Сопілка) – поетеса з Винників на Львівщині – розстріляна за «приналежність до письменницької організації «Західна Україна» і як націоналістка»;
- Анатолій Патяк – письменник із села Юліївки на Запоріжжі – розстріляний як «націоналіст-терорист»;
- Сергій Пилипенко – письменник, поет-байкар, директор Інституту імені Т. Шевченка – розстріляний як «приналежний до української терористичної організації»;
- Олексій Савицький (літературні псевдоніми – Юхим Ґедзь, Олесь Ясний) – письменник із Золотоноші – розстріляний як «націоналіст-терорист»;
- Яків Савченко – письменник із села Луценків на Полтавщині – розстріляний як «націоналіст-терорист»;
- Василь Седляр – художник, педагог із Полтавщини – розстріляний як «націоналіст»;
- Михайло Семенко – поет-футурист із села Кибинців на Полтавщині – розстріляний «як ворог народу»;
- Микола Скуба – поет із Чернігівщини, розстріляний «за терористичну діяльність»;
- Олександр Соколовський – письменник із Конотопа – розстріляний «як націоналіст–терорист»;
- Йосип Теодор – журналіст із Харкова – розстріляний як «шпигун»;
- Вероніка Черняхівська–Ганжа – поетка й перекладачка, донька вчених Олександра і Людмили Черняхівських – розстріляна як «шпигунка»;
- Василь Чечвянський (Губенко) – літератор, брат Остапа Вишні – розстріляний як «націоналіст-терорист»;
- Віталій Чигирин – письменник, публіцист – розстріляний як член «націоналістичної терористичної шпигунської організації»;
- Лев Шрум – вчений в галузі ядерної фізики, публіцист із Черкащини – розстріляний за те, що «является активным участником контрреволюционного троцкистского, меньшевистского подполья в Киеве и был непосредственно связан с подпольным центром»;
- Фелікс Якубовський – літературний критик – розстріляний як «польський шпигун»;
- Володимир Ярошенко (літературний псевдонім Воляр) – письменник із села Яхників на Полтавщині – розстріляний як «терорист»…
Лежать тут також кілька акторів театру Леся Курбаса і тогочасного польського театру, і ціла група поетів-футуристів... *
НІЧНІ ГОЛОСИ
Звідкіля це закляття, це вічне тавро,
це небесне ярмо на бездомних слов’янах? —
уночі до руки приростає перо
і безжально цвіте на перстах дерев’яних.
Тільки чується сплеск у підземній воді —
тут як тут ці слова.
Нащо, звідки взялися —
ще такі молоді... о, такі молоді,
як зелена трава в биківнянському лісі.
Ще такі безборонні, нехитрі, прості,
як загоєний зойк при нежданій пощаді,
як сльоза на листі, як рушник на хресті,
як нічні голоси при свічі та свічаді.
Не один хоронивсь від них, не один
говорив собі в лютім безлюдді:
«Якби ж я
міг зміняти на кілька щасливих годин
ці примарні квітки, це диявольське збіжжя!..»
та до них припадає — хоча пропада
і в куртинах легких, і в завісах залізних,—
і щоночі хлюпоче підземна вода...
тільки голосу ще не подав перевізник.
Ігор Римарук
* Джерела:
Биківня: творча еліта нації – в осонні столітніх сосон https://litgazeta.com.ua/articles/bykivnya-tvorcha-elita-natsiyi-v-osonni-stolitnih-soson/?fbclid=IwAR2YEpHnflZefpGcj7m8UIoNi35hyA09Y1gMFqMx9xDnbQX9_n448lFxOqo
Історії двадцяти розстріляних: що приховує Биківнянський могильник https://hromadske.radio/podcasts/hromadska-hvylya/istoriyi-dvadcyaty-rozstrilyanyh-shcho-pryhovuye-bykivnyanskyy-mogylnyk?fbclid=IwAR3i6XkAzM77_xepYasxyL_tsRr4Hs-D8ajEnK97iY9FJYVly020g0IEhaQ
