Ми жили в Києві тоді...

Тарас Федюк

* * *
Ми жили в Києві тоді.
Дощі стояли у воді.
І голос був з касети.
Кавник, пропалений до дір.
Порушений в Нью-Йорку мир.
Газети.

І наші мужні вояки
Збивали дружні літаки,
І все було, як має…
Твоє волосся із руки
Текло на плечі.
І зірки –
Волхвами скраю.

Вікно прилипло до стіни –
Вікно дивилось.
Серед книг
Будильник бігав.
Ще так далеко до весни –
Можливо,
дві чи три війни
І трохи снігу.

А решта – вічне. Не зітре
Ні час, ні крапка, ні тире,
Ні ми обоє,
Ні слово, що, як світ, старе,
Яке Господь не забере,
Як нас з тобою.