* * *
Тягнися до ліктя зубами. Ще трошечки! Ну! А тепер кусай!
Розтопленим смальцем за шкіру вливають з мереж черговий інсайт,
Встигай тільки спльовувати, борсаючись по шию в лайні..
Я щоранку питаю себе – це моя Україна ще, чи вже ні?
Щодня зазираю у воскові лиця своїх, поки ще, співгромадян
Яка їм ціна у базарний день – золотий динар чи простий мідяк?
І хто там у них всередині – архангел чи дідько засів?
Щодня я питаю себе – вони ще українці, чи вже не всі?
Моєю країною править зелений зливний бачок,
Зняв мірки, ладнає труну з порохнявих, гнилих дощок.
І з посмішкою все, майже лагідно – попід ребра іржавий гак.
А завтра - ми вже федеральний округ, чи як?
І ніби притомні, і ніби свідомі, а все гуркотить попри нас,
Бо стомлена більшість радіє, що в камері сухо, є світло і газ.
Що паленим м'ясом п'ять літ вигризали – злили в решето...
Ви, курва, нащадки Сірка і Мамая, чи хто?!
Тягнися до ліктя зубами. Ще трошечки! Ну! А тепер кусай!
Розтопленим смальцем за шкіру вливають з мереж черговий інсайт,
Встигай тільки спльовувати, борсаючись по шию в лайні..
Я щоранку питаю себе – це моя Україна ще, чи вже ні?
Щодня зазираю у воскові лиця своїх, поки ще, співгромадян
Яка їм ціна у базарний день – золотий динар чи простий мідяк?
І хто там у них всередині – архангел чи дідько засів?
Щодня я питаю себе – вони ще українці, чи вже не всі?
Моєю країною править зелений зливний бачок,
Зняв мірки, ладнає труну з порохнявих, гнилих дощок.
І з посмішкою все, майже лагідно – попід ребра іржавий гак.
А завтра - ми вже федеральний округ, чи як?
І ніби притомні, і ніби свідомі, а все гуркотить попри нас,
Бо стомлена більшість радіє, що в камері сухо, є світло і газ.
Що паленим м'ясом п'ять літ вигризали – злили в решето...
Ви, курва, нащадки Сірка і Мамая, чи хто?!
* * *
Мій народ завзятий!
Він повстав, як один, на боротьбу за свободу, за саме своє існування, коли оскаженіла кацапня почала гепати кризовим чоботом зі Сходу та Півдня
Мій народ чесний та принциповий.
Він не бреше, не викручується, не пристосовується, не торгує власною гідністю, не дає та не бере хабарів. Він прямо і відкрито дивиться в очі, бо нема за ним гріха зради своїх.
Мій народ пильний.
Він чітко бачить, хто є ворог ззовні і всередині і робить все, аби нищити, наносити удари на випередження.
Мій народ щирий.
Не вдарить у спину, не витре ноги, не спаплюжити гідності. Якщо бій, то очі в очі, бо на дух не переносить підлості та лицемірства.
Мій народ принциповий.
Жодні блага, солодкі обіцянки чи замасковані погрози не зіб'ють його зі шляху істинного, шляху боротьби за свою незалежність.
Мій народ мудрий!
Він розуміє, що для нього благо, а що – смерть. Він добре розрізняє носіїв цих явищ і палко підтримує перших та нещадно знищує останніх.
Мій народ мужній.
Бо згоден терпіти незручності і поневіряння, розуміючи, що це тимчасове явище, менша плата заради більшої мети. Він не ниє, не скаржиться, не ремствує, бо зціпивши зуби, тягне жили до перемоги.
Мій народ унікальний.
Жодна сила, жодне москальське гебешне шило не спрацьовує, він не ведеться на фейки, не розпинає своїх, ба більше – люто крутить голови за них зайдам і провокаторам. Його ніяк не розділити із середини і не знищити ззовні.
Мій народ..
А нє, чорт... Не мій народ...
Мій народ завзятий!
Він повстав, як один, на боротьбу за свободу, за саме своє існування, коли оскаженіла кацапня почала гепати кризовим чоботом зі Сходу та Півдня
Мій народ чесний та принциповий.
Він не бреше, не викручується, не пристосовується, не торгує власною гідністю, не дає та не бере хабарів. Він прямо і відкрито дивиться в очі, бо нема за ним гріха зради своїх.
Мій народ пильний.
Він чітко бачить, хто є ворог ззовні і всередині і робить все, аби нищити, наносити удари на випередження.
Мій народ щирий.
Не вдарить у спину, не витре ноги, не спаплюжити гідності. Якщо бій, то очі в очі, бо на дух не переносить підлості та лицемірства.
Мій народ принциповий.
Жодні блага, солодкі обіцянки чи замасковані погрози не зіб'ють його зі шляху істинного, шляху боротьби за свою незалежність.
Мій народ мудрий!
Він розуміє, що для нього благо, а що – смерть. Він добре розрізняє носіїв цих явищ і палко підтримує перших та нещадно знищує останніх.
Мій народ мужній.
Бо згоден терпіти незручності і поневіряння, розуміючи, що це тимчасове явище, менша плата заради більшої мети. Він не ниє, не скаржиться, не ремствує, бо зціпивши зуби, тягне жили до перемоги.
Мій народ унікальний.
Жодна сила, жодне москальське гебешне шило не спрацьовує, він не ведеться на фейки, не розпинає своїх, ба більше – люто крутить голови за них зайдам і провокаторам. Його ніяк не розділити із середини і не знищити ззовні.
Мій народ..
А нє, чорт... Не мій народ...
