Отець митрат Іван Гриньох,
“відомий український патріот і націоналістичний лідер” (ген. Павло Шандрук)
“відомий український патріот і націоналістичний лідер” (ген. Павло Шандрук)
Доктор богословських наук, професор Греко-католицької Богословської Академії у Львові і академічний душпастир, капелан українського леґіону “Нахтіґаль”, учасник ІІІ-го Надзвичайного Великого Збору ОУН в Україні у 1943 p., член референтури зовнішніх зв’язків Центрального Проводу ОУН, один із членів засновників Української Головної Визвольної Ради і її другий віцепрезидент, голова Закордонного Представництва УГВР у 1950—1980 роках, голова Українського Товариства Закордонних Студій і видавництва „Сучасність" у Мюнхені, професор Українського Католицького Університету в Римі й Українського Університету у Мюнхені, богослов і проповідник, автор багатьох богословських праць, один з найближчих співробітників св. п. Патріярха Йосифа, дійсний член НТШ; дієвий член «Пласту» , курінний 43-го, 7-го куреня ім. короля Данила і 13-го куреня ім. Володимира Великого.
Псевда: Всеволод, Герасимівський, Данилів, І. М. Настасин, І. В. Діброва, І. М. Коваленко.
* 28 грудня 1907, село Павлів, Радехівщина – † 14 вересня 1994, Наринґ поблизу Мюнхена
Похоронні відправи відбулися 17-го вересня у Мюнхені, а після цього тіло покійного перевезено на вічний спочинок до Олифанту в Пенсильванії, де 19-го вересня закінчилися похоронні обряди.
Знимку датовано 1 січня 1940 р.
"Редактор часопису „Америка“ Осип Рожка ...писав з Філядельфії: „У представленні життя о. д-ра Івана Гриньоха є дуже цінною його участь у національних зборах у львівському домі „Просвіти“ 30 червня 1941 року, коли загальні національні збори проголосили Акт Відновлення Української Держави та вибрали Ярослава Стецька головою Українського Державного Правління. ...Щодо о. І. Гриньоха є важливим те, що він, як капелян „Натхтіґалю“, брав участь у загальних зборах і від українського вояцтва висловив підтримку проголошеній українській самостійній державі. Збори вітав і Єпископ Йосиф Сліпий від Митрополита Андрея Шептицького. 1-го липня 1941 року о. І. Гриньох приніс пастирського листа Митрополита Андрея у справі новоствореного уряду на радіостанцію ім. Євгена Коновальця, яка тоді ще була в руках ОУН“.
Гриньох, отець Степан (нар. 1911) - брат о. Івана
В грудні кожного року я згадую не лише про уродженця галицької землі о. І. Гриньоха, але й про його рідного брата о. Степана Гриньоха, який писав мені із США. Він упокоївся на 103-му році життя й був найстаршим католицьким священиком в США.
Життєвий шлях о. І. Гриньоха проліг від села Павлова коло Львова до околиць Мюнхену. Він був людиною великого формату, шляхетної душі, високого інтелекту, природньої виважености та інтеліґентности й відкритого серця.
І. Гриньох народився в родині Михайла та Анастасії з роду Чесак 28 грудня 1907 року. У 1909 батьки еміґрували до США та оселились у Філядельфії. 27 грудня 1911 року в них народився ще один син – Степан. Згодом сім’я повернулась в Україну. Народну школу І. Гриньох закінчив у Павлові, а середню – в Українській Академічній Гімназії у Львові. Богословські студії розпочав у Львівській Богословській Академії і у 1930 році продовжив в Інсбруку, де захистив докторську працю. 1932 року його висвятив на священика Митрополит А. Шептицький.
Він служив душпастирем Леґіону Дружин Українських Націоналістів „Нахтіґаль“, сформованого за допомогою німців. Митрополит граф А. Шептицький благословив о. І. Гриньоха на службу військового капеляна, і він відвідував вояків‚ доки батальйон „Нахтіґаль“ був у Львові‚ був з ними у поході на схід. Коли батальйон розформували‚ о. І. Гриньоха було звільнено з посади духівника.
Віце-президенти УГВР Василь Мудрий і о. д-р Іван Гриньох (в темному) на розмові в часі перерви під час проведення Першого Великого Збору УГВР
Він став одним з ініціяторів створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР)‚ його обрано другим віце-президентом УГВР. У повоєнні роки він став головою Закордонного Представництва УГВР, яке очолював до 1980 року. Водночас був головою Українського товариства закордонних студій, яке було відповідальним за видання газети „Сучасна Україна“ й „Української Літературної Газети“, а пізніше журналу „Сучасність“.
Віце-президент УГВР о. Іван Гриньох (попереду в середині) в дорозі до Другої старшинської школи УПА («Олені») відібрати Присягу старшинської школи біля села Рожанка Скільського повіту в літі 1944 року. Ліворуч від нього – сот. Андрій Дольницький («Сірий», Голубенко»), праворуч – сот. Ярослав Струтинський «Яспар», позаду – їхня охорона
Фраґмент з урочистості заприсяжнення Старшинської Школи УПА-Захід «Олені». На фотографії інструктори та деякі старшини й гості, стоять зліва до права: хор. «Ткачук», пор. «Кацо», пор. «Степовий», сот. «Береза», пор. «Крутий», пор. «Ярема», НН, НН, НН, віце-президент УГВР о.Іван Гриньох, який відбирав Присягу, НН, НН, чот. «Черник», рой. «Мрія» (НН – незіндентитфіковані особи)
Доктор права Мирослав Прокоп писав у щоденнику „Свобода“ 8 квітня 1996 року: „У 1944 році Президія УГВР, Провід ОУН і Головне командування УПА вислали з України на Захід о. Івана Гриньоха, Миколу Лебедя та інших учасників організованого українського підпільного і повстанського руху в Україні, а згодом ще Юрія Лопатинського, і доручили їм поширювати інформації про нього серед демократичних суспільств і урядів та старатися здобути для нього моральну і політичну допомогу“.
Американці недооцінювали відмінності в поглядах і намірах українців. Керівник спецслужби, полковник Вільям Квін найперше радив зібрати дані та уважно вивчити минуле, надійність та мотиви різних організацій і партій. Зольд Араді, позаштатний співпрацівник американської розвідки в Угорщині, склав ґрунтовний звіт, у якому проаналізував український національний рух. Він познайомився з І. Гриньохом, Ю. Лопатинським, а також М. Лебедем. УГВР користувалася підтримкою серед молодого покоління та цивільного населення України‚ мала власних кур’єрів майже в кожній европейській і деяких азіятських країнах, тому особливо зацікавила американців.
Разом з політичною діяльністю о. І. Гриньох продовжував викладати філософію й богослов’я‚ був професором Українського Вільного Університету в Мюнхені‚ став одним з найближчих дорадників Йосифа Сліпого. Після заснування Українського Католицького Університету в Римі о. І. Гриньох став його професором. Він переконано вірив у історичні права української Церкви та її право бути патріяршою Церквою. У 1975 році під час урочистої архиєрейської Літургії у базиліці св. Петра при головному вівтарі о. І. Гриньох підніс уперше офіційно возглас за Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси-України Йосифа. Офіційний Рим цього історичного факту не визнав, але й не заперечив.
13 листопада 1977 року в Оліфанті‚ Пенсильванія‚ заходами парафії свв. Кирила і Методія, а зокрема її пароха о. д-ра С. Гриньоха було відзначено 70-річчя о. д-ра І. Гриньоха. Часопис „Патріярхат“ писав: „Для большевиків о. І. Гриньох небезпечний тому, що він знає правду і з нею він іде проти нашого ворога, який нам все загарбав, а останньо хоче зовсім загарбати і знищити нашу Церкву. Він належить до того типу людей і священиків, який воліє держатись в тіні, але його інтелект, його все сформовані й упорядковані і висловлені думки, його розуміння питань щоденного життя все його висували на передові місця“.
...У вічність 14 вересня 1994 року відійшов направду видатний теоретик і практик, священик й борець, проникливий мислитель та визначний громадсько-політичний діяч українського народу.
Олександр Панченко,
доктор права, приват-доцент Українського Вільного Університету (Мюнхен), адвокат з міста Лохвиці Полтавської области
доктор права, приват-доцент Українського Вільного Університету (Мюнхен), адвокат з міста Лохвиці Полтавської области
Більше про О. І. Гриньоха у статті О. Панченка "Релігія й політика в житті та діяльності о. д-ра Івана Гриньоха" http://incognita.day.kyiv.ua/religiya-j-politika-v-zhitti-ta-diyalnosti-o.d-r-ivana-grinoxa.html
о. д-р Іван Гриньох
ДИВІЗІЯ "ГАЛИЧИНА" Й УКРАЇНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ
ДИВІЗІЯ "ГАЛИЧИНА" Й УКРАЇНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ
Отець І. Гриньох. Послання Патріярха Йосифа про поєднання в Христі. Рим, 1977
http://diasporiana.org.ua/religiya/5657-grinoh-i-o-poslannya-patriyarha-yosifa-pro-poyednannya-v-hristi/
У шахтарськім містечку Олифанті у шт. Пенсилванія з населенням 5 із невеликим гаком тисяч мешканців, є чимала українська громада, що має свою греко-католицьку церкву св.св. Кирила та Мефодія
Одне з двох кладовищ Оліфанта, the Saint Michael the Archangel Cemetery. Можливо, тут похований отець митрат Іван Гриньох. З кладовища відкривається вигляд на містечко.
