за було так дуже добре...

Красу оцю зазнимкував пан Богдан Марциняк Волошин.

Тарас Федюк

за було так дуже добре
я готовий до розплати
за хвороби невеликі
за що й досі ще живий
за усе що написалось
і за те що написати
не судилось і не треба
і за цей політ кривий

я готовий заплатити
платою хвороб великих
платою коли розбито
все на друзки і зірки
коли з дощок почорнілих
дивляться не букви – лики
ти писав їх? ти читав їх?
ти сповзав їх із руки?

я готовий
повітовий
храм хитне зеленим дзвоном
і – зелений –
з голубами
з дзвона вилетить язик
і дячок старий потвердить
дискантом чи баритоном
що готовий до розплати
той що був тут
чоловік