***
мрія була дожити хоча би до егаліте
про фратерніте промовчу —
не та у мене патрія
вмирає моє покоління надії і аліготе
і свічка в холодних пальцях
світить але не гріє
коли всі ми йшли крізь темінь
а всі ми крізь темінь йшли
ще трохи — нам всім здавалось —
ось-ось хтось один а далі…
та замкнені стіни і двері і вікна замкнені були
коли всі ми йшли по колу периметру і по спіралі
історія нас не вчила а птиці кричали курли
і тінь заґратованих вікон ставала клітинами тіла
нам треба було би вмирати
за те щоб дожити могли
а ми не хотіли вмирати —
ми дуже дожити хотіли
до жайвора в синьому небі
де мак на землі цвіте
до рідного слова
хоча би
лише до нього одного
про фратерніте промовчу
хоча би до егаліте
хоча би до чого-небудь
чи хоч би чортзна до чого…
2016
