"ДРУЖНІЙ ВОГОНЬ"
Родичі вісьмох бійців 101-ї бригади, розстріляних "дружнім вогнем" 26.02.2022 біля метро "Берестейська" в Києві, вимагають суду та притягнення винних керівників до відповідальности.
Коли я чую, що влада не попереджала українців про наближення війни і не розгортала ТРО та оперативний резерв, нібито щоб не викликати паніку, я згадую десятки вбитих військових та цивільних, яких розстрілювали "дружнім вогнем" на початку війни через погану організацію та управління. Бо ті, хто замість підготовки розповідав, що "не треба провокувати, будемо їсти шашлики у травні", раптом 24-го наказали роздавати автомати з машин випадковим людям навіть без паспортів. І відсутність підготовки обернулась справжньою панікою та багатьма смертями.
26 лютого на проспекті Перемоги біля метро "Берестейська" невідомий український підрозділ з невстановлених причин прийняв за диверсантів кілька машин, в яких пересувались 8 військовослужбовців, та розстріляв їх впритул. Це були 7 солдат строкової служби, в тому числі 20-річний Роман Чумаченко, і їхній командир, лейтенант Юрій Сирота. Усі вони загинули. Роман був єдиною дитиною у родині. Цей розстріл спочатку був проголошений "боєм" та "знищенням ДРГ".
Марина Толкаченко, мама Романа, звернулась до мене, бо хоче, щоб справа, порушена в ДБР, не була замовчана, щоб були встановлені відповідальні посадові особи, щоб відбувся суд, щоб були зроблені висновки і, таким чином, попереджені нові трагедії.
У свідоцтві про смерть солдата Чумаченко зазначено місце загибелі - метро "Берестейська", 26 лютого. Ось ціна часу, управління, підготовки, а точніше - їх відсутности в цьому випадку. Зброю роздали без призначення компетентних командирів, налагодження зв'язку, тому не одна, а кілька груп наших бійців були у нашому тилу вбиті своїми. І таке відбувалось у багатьох місцях.
Так, в усіх арміях на війні трапляється "дружній вогонь". Буває, що в хаосі реального бою з противником, коли ворог близько, за нього приймають своїх. Але розстріл на "Берестейській" та інші розстріли машин у Києві в лютому відбувались у глибокому тилу, дуже далеко від фронту, без будь-якого контакту з реальним противником, і сама обстановка жодним чином не було схожа на дії "ДРГ" й не вимагала відкривати вогонь неподалік центру міста по машинам, які пересувались по місту. До речі, попри розмови керівників, що ніби-то диверсанти діяли у Києві - жодної справжньої ДРГ виявлено не було, жодних фактів їхніх дій в Києві на даний момент нема.
Ось що таке паніка. Реальна паніка через управлінський хаос та відсутність часу для організації та підготовки. Це можна було б попередити єдиним чином - провести розгортання сил ТРО вчасно, хоча б за місяць чи хоча б за тиждень до початку війни.
І Роман, і Юрій офіційно визнані загиблими у війні, родини отримали належні компенсації, у них нема жодних матеріальних вимог, вони хочуть одного - щоб з цієї трагедії були зроблені висновки, щоб вберегти когось іншого від такої саме біди.
Справа зараз у Державному бюро розслідувань. Будемо висвітлювати цю справу.
А ми з вами маємо запам'ятати: подолати паніку може тільке одне - ВЧАСНА ПІДГОТОВКА. А приховувати відсутність дій словами про "небажання паніки" - це безвідповідальність, і цим мають займатись правоохоронні органи.
