Ігор Римарук
Д О Щ І
а неполаманою правицею
на липи криві полудневі
Бог напинає діряве небо
дощова днина
така довжелезна
ніби велика китайська стіна
на безлюдній галявині
я під крисами капелюха
старію мов гриб
і як спорохнявіла міна
здетоную лишень
від стопи Богородиці
друге пришестя злив
відбілить черепи і видіння
мов старожитну сільську стіну
напнутий на власні кістки
я гейби той барабан
що ним викликали дощ давні китайці
2
цей курячий дощ
зворушливіш од немовлятка
сцикає в галицькі міти
червона калина
червоні коліна
червона колонія
скурвлена кольонська вода
зі сполотнілої полтви
пахне порожнечею й порохом
охоронці схронів і хробаків
руїни замків і замовлянь
я ваш парох
о пастки для душ діточих
я відпускаю ваші гріхи
вас відпускаю
хилитається дармовисом
на московитській шиї
дірявий череп
лаз у підземну лазничку
свищик для байстрюків
курячий бог любови
3
рідномовний дощ
оповідає мені
як очистити ауру бузиною
нічого не розумію
бо чужинецький дощ пояснив мені
як очищають ауру базукою
а насправді я довідався від бездощів’я
що очищує ауру тільки безум
бузковий безум
о де ви мої бузки
о де ви бузьки мої
з малюсінькими вояками в дзьобах
отямся вже не весна
вже настало осіннє видіння
що в ньому
гриб заховався від бездощів’я
а привид вояка проростає з-під глиці
немовби гриб
дощ заховався в паузі лісу
в пазусі ночі
неначе грипс
