Знимка 1982 року
ВШАНУВАННЯ ПЕРШОДЖЕРЕЛ
Жаль ся, Боже України
Іван Мазепа
Наш бідний Боже України,
чи ти збайдужів, а чи спиш,
чи між богами ти, як миш,
тремтиш залякано й мовчиш,
що весь твій люд нечистим стіни
мурує, здурений... Дивись,
та сам собі тепер молись.
Нас — лисий Фауст взяв до спілки:
й по нині у ясну майбуть
з його скаженої пробірки
гомункули червоні пруть,
а ліра — тужить гопака
і глухне від чужої лайки
із уст онука (балалайки
бадьоро порснуть “Чумака”)...
І ніч, і жах, димить волосся,
і раптом голос — божий спів:
- Душе моя, не змалоросся! -
так плакав Бог вкраїнських днів,
так плакав я, так плакав хтось -
і все пітьмою пойнялося...
І полювання почалось...
1980-ті рр.
