Генерал Сергій Кривонос: - Дно. Безнадійне дно. Ось така фігня, малята...
Про перестановки у Генштабі, заміну Сухаревського на "Мадяра", два стільці, на яких змушували сидіти Михайла Драпатого, та політику Сирського - розмова з паном генералом на RadioNV.
Ген. Кривонос: - ...Деякі військові, м'яко кажучи, були здивовані, ошелешені цими призначеннями. Коли людей, котрі на тактичному рівні, можливо, добре себе десь показали, ставлять на посади, які потребують оперативно-стратегічного рівня знань, досвіду і вмінь, а я прекрасно розумію, що тих знань і вмінь у них нема, то це, реально, для Збройних Сил печалька.
Роберт "Мадяр" Бровді непогано себе показав на бригаді, то нехай би собі й працював на бригаді, бо питання безпілотних систем – це не питання тільки тактичного рівня, на якому він працював, а тут питання оперативно-стратегічної глибини, до якого пан Бровді ніякого стосунку не має. Я вже не кажу про рівень відповідної освіти, який у нього абсолютно відсутній.
� - Серж Марко написав, теґнувши Роберта Бровді: “Ти вчинив, як погана людина (вжито нецензурного слова), підігравши Сирському, скажу тобі це прямо в обличчя при нагоді”. Можу зацитувати Рустама Мустафаєва, сержанта 47-ї бригади: “Після того, як стало відомо, що справді замінили командувача СБС, востаннє я спостерігав таку сильну демотивацію серед особового складу, коли зняли Валерія Залужного. Вадим Сухаревський - один з тих офіцерів, які мали безпосередній бойовий досвід ще з 2014 року, а не прийшли піджаками з бізнесу чи політики, він створив потужний фундамент для інноваційного роду військ, аналогу якого немає в жодній країні світу, створив не завдяки, а всупереч.”
Ген. Кривонос: - “Мадяр” - це розпіарена леґенда. В людей, які з ним або поряд із ним працювали в Бахмуті, величезна кількість питань щодо його роботи там. Якщо людина змогла себе подати в інформаційному просторі відповідним чином, то це тому, що іншим не було часу цим займатися. Ось в чому проблема. Ми знову, вчергове наступаємо на граблі, вірячи написам на парканах.
� - Сухаревський, коментуючи своє звільнення з посади командувача Сил Безпілотних Систем, написав: “Я пишаюся тим, що мав честь очолювати СБС у перший, найскладніший рік їхнього становлення. Водночас на цьому етапі наші бачення щодо подальшого розвитку СБС розходяться з керівництвом. Вважаю чесним і професійним рішенням у цій ситуації завершити свою каденцію на посаді.” Тепер він є заступником командувача Оперативного командування "Схід". Таке питання щодо пана Сухаревського: чи зрозуіло, в чому розходяться бачення керівництва і колишнього командувача?
Ген. Кривонос: - Звичайно, я розумію, в чому вони розходяться, але я не можу озвучувати цього в етері. Мені дуже жаль, що усунули такого потужного офіцера, як “Борсук”, він же Вадим Сухаревський, який узяв на себе найважчу роботу зі створення нового роду військ, Це достатньо складно, а в умовах війни ще складніше. Я маю досвід створення ПДВ України в мирний час і Сил Спеціальних Операцій вже під час війни, тому я розумію, з чим він стикався, яка була в нього кулуарна війна з певними представниками влади на різних її щаблях. Неможливо порівнювати Сухаревського і “Мадяра”, це абсолютно різні рівні, різний досвід і різне розуміння.
Сухаревський мав власну точку зору. Те, що він не клацав віддано підборами, не значить, що він не мав права на цю власну точку зору. Він Людина і Офіцер з великої літери, таких у Збройних Силах не так і багато. Такі, як він, як Драпатий, можливо, були б майбутнім наших Збройних Сил, але, на жаль, бюрократична система знов перемогла тих, хто хотів її змінити.
� - Поговорімо трошки про Михайла Драпатого. Станом на зараз він перейшов на посаду командувача Об'єднаних Сил ЗСУ. Окремо зазначається, що тепер Драпатий займається виключно фронтовими питаннями. Командувач Сухопутних Сил має дуже багато різних обов'язків. Поясніть.
Ген. Кривонос: - На команду Сухопутних Сил під час війни покладаються три основні функції. Проведення мобілізації у тісній взаємодії з місцевими органами самоврядування, керівниками підприємств, установ - це раз. Друге: оборона Києва. І третє: підготовка резервів. Але, на жаль, коли генерала Драпатого призначили командувати Сухопутними військами, його тут же відправили на фронт - гасити чергові “пожежі” в лапках, які виникли через те, що десь хтось був некомпетентний чи не забезпечений відповідним чином потрібною кількістю зброї, спорядження, навчених людей. І ця помилка повторюється. На початку Великої війни, коли генерал Сирський разом з українським народом, разом з військовими частинами та іншими силовими структурами захистив Київ під керівництвом генерала Залужного, він мусив був залишитися в тилу й готувати резерви для фронту. Натомість його відпровадили на фронт, де він успішно і правильно командував, але питання створення надійної системи бойової підготовки, проведення бойових злагоджень в масштабах військових частин було завалене, бо не було керівника на цьому процесі. Зняли Залужного, поставили на його місце Сирського, поміняли керівника команди Сухопутних військ, але проблема не зникла, тому що команду Сухопутних військ знову намагалися посадити п'ятою точкою зразу на два стільці, а це нереально. Не можна бути і тут, і там, і коли виникають проблеми, вони виникають лише тому, що людина там воює, а тут мусить щось створювати. Це неможливо, і це прекрасно розуміють ті, хто в армії служив на певних керівних посадах. У нас це робиться системно, постійно, а потім ми хочемо, щоб ці люди щось змінювали. А яким чином? Адже він мусить і воювати, й готувати. Навіть якщо він не спатиме по 24 години на добу, він все одно цього не зможе зробити.
Я чекаю, хто буде призначений наступним командувачем Сухопутних Військ і де він буде визначений по своїй посаді. Якщо його знову відпровадять кудись туди на фронт воювати, то ми знову будемо ставити питання, чому рівень підготовки резервів такий низький. Тому що не можна, ще раз кажу, бути однією ср..кою на двох стільцях.
Джерело:
"МАДЯР" ТА ІНШІ. ХТО ВИГРАВ У КУЛУАРНІЙ ВІЙНІ...
Наскільки мені відомо, Драпатий насправді розчарований тим, що його накази постійно скасовує його начальник, генерал Фантастичних новин, Головком (командувач Збройних сил України/ЗСУ), Сирський.
Наскільки мені відомо, відставки Драпатого ще не прийнято - або принаймні не прийнято станом на 22:00-23:00 минулої ночі, але Сирський та його друзі (Генеральний штаб України) дуже її чекають.
...бо, знаєте, Драпатий - це одні проблеми.
- Драпатий, цей сучий син, наважився наказати реформувати систему навчання ЗСУ. Замість того, щоб кожен із понад 30 навчальних центрів навчав новобранців по-різному (і приблизно 50% цих центрів взагалі не навчають новобранців, а відзначаються тим, що їхні командири крадуть навіть їжу), він хоче, щоб усі вони навчали новобранців за абсолютно однаковим стандартом. Відповідно, він почав особисто перевіряти їх та звільняти некомпетентних приятелів Сирського.
- Драпатий також ініціював реорганізацію командної структури ЗСУ: відсторонивши всіх некомпетентних осіб, призначених Сирським та його приятелями, щоб вони нічого не робили, «командуючи» різноманітними «стратегічними» та «тактичними» групами військ, він почав групувати бригади з подібною підготовкою в трупи та призначати перевірених командирів бригад їхніми командирами.
- Драпатий припинив практику Сирського розпаду бригад шляхом відокремлення їхніх батальйонів та передислокації їх у зовсім інші сектори, щоб латати лінію фронту.
- Щоразу, коли Драпатий – і це справді ганебно, нічого більше – брав на себе командування над тією чи іншою ділянкою лінії фронту, російський наступ різко зупинявся. І навпаки: щоразу, коли він припиняв це робити, російський наступ відновлювався.
...але зачекайте: знаєте, що в цьому всьому найкраще?
Рішення про долю Драпатого тепер прийматимуть українські соціальні мережі.
Та годі вже терти очі: це не помилка, а проста правда.
У Києві останнє слово не за Сирським, не за Зеленським, а за «радником президента» Зеленського, Єрмаком, без якого Зеленський не може зав’язати шнурки. І, ну, спосіб прийняття таких рішень Єрмаком простий: або він призначає одного зі своїх улюбленців (включаючи членів родини), або моніторить соціальні мережі кілька днів, перш ніж прийняти рішення. Якщо соціальні мережі підтримують одне рішення, то він наказує Зеленському діяти саме так; а якщо соціальні мережі, наприклад, проти Драпатого, то відставка Драпатого буде прийнята.
...що також є причиною того, що «офіційному Києву» потрібні дні, щоб «вирішити»: Єрмаку потрібно кілька днів, щоб буквально «зібрати дані».
Тепер я міг би продовжити описувати «враження» – передусім: величезне розчарування – командирів бригад та батальйонів ЗСУ щодо надзвичайно некомпетентних Сирських та Приятелів, які змусили Драпатого подати заяву. Додавши, що деякі вважають, що якщо Драпатий впаде, вся надія втрачена. Але я не маю наміру доводити вас до відчаю.
Крім того, я не погоджуюся з такими голосами: ні, Сирський та Приятелі не є «офіцерами радянського зразка». Особливо за сталінських часів, «ЧЕКісти» давно б відвезли їх на вокзал…
…”
Tom Cooper
З Тг-каналу Путч
ДРАПАТИЙ Михайло Васильович
Народився 21 листопада 1982 року в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області.
Після закінчення середньої школи став курсантом Харківського інституту танкових військ ім. Верховної Ради України.
Завершивши навчання у 2004 році, лейтенант Михайло Драпатий почав службу в 72-й окремій механізованій бригаді (пункт базування – м. Біла Церква Київської області).
Відомий як один із командирів, що керували звільненням правобережжя Херсонщини у 2022 році.
Лицар орденів Богдана Хмельницького та «Народний Герой України».
На початку Антитерористичної операції на сході України Михайло Драпатий (позивний «Рубін») був майором і командував 2-м механізованим батальйоном 72-ї бригади. 9 травня 2014 року батальйон увійшов у Маріуполь Донецької області, щоб звільнити заручників, яких у відділку міліції
утримували проросійські бойовики. Відео з БМП Драпатого, яка прориває барикаду на міській вулиці, стало вірусним в інтернеті.
4-7 серпня 2014 року майор Драпатий очолював ударну групу 72-ї бригади, яка вивела українські підрозділи з-під ракетно-артилерійського вогню з території рф, оточені в районі Ізварине – Червонопартизанськ (нині Вознесенівка) на Луганщині. Подолавши з боями понад 160 км з «Ізваринського
котла» в прикордонній смузі в район Солнцевого на Донеччині вийшли підрозділи 72-ї, 79-ї, 24-ї, 51-ї бригад, 3-го полку спецпризначення та прикордонники на понад 30 одиницях техніки. Втрати 72-ї бригади під час виходу з оточення становили двоє бійців.
Після відпочинку батальйон Драпатого повернувся в зону бойових дій у район Волновахи. Сам командир одержав звання підполковника та був зарахований на навчання до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського. Згодом він перевівся на заочну форму навчання і як начальник штабу – перший заступник командира 30-ї окремої механізованої бригади повернувся в зону АТО, де виконував завдання до кінця літа 2016 року.
17 жовтня 2016 року Драпатий отримав нову посаду – командира 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського (м. Конотоп Сумської області), яка тоді воювала в Авдіївці та Ясинуватському районі Донецької області.
У червні 2017 року підполковник отримав ступінь магістра оперативно-тактичного рівня, а вже в липні керував діями 58-ї ОМПБр в районі Бахмутської траси (Кримське, Новотошківське і Новозванівка Луганської області).
Чергове військове звання полковника Михайло Драпатий одержав достроково – у квітні 2019-го. У серпні того ж року він залишив 58-му бригаду та розпочав дворічне навчання на факультеті оперативно-стратегічного рівня НУОУ ім. І. Черняховського.
Під час церемонії випуску 18 червня 2021 року посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс нагородила Михайла Драпатого перехідним мечем королеви Великої Британії як найкращого випускника оперативно-стратегічного рівня підготовки.
Відтак полковник Драпатий був призначений заступником командувача військ оперативного командування (ОК) «Північ» з підготовки.
Одночасно з основною посадою в серпні 2021-го Михайло Драпатий відбув у розпорядження командувача Об’єднаних сил ЗС України як заступник з підготовки військ. У цьому статусі він зустрів повномасштабне вторгнення російських військ у лютому 2022 року.
Незадовго до того, у День Збройних сил України, Михайло Драпатий одержав звання бригадного генерала.
17 березня 2024 року бригадний генерал Драпатий був призначений заступником командувача військ ОК «Південь» Сухопутних військ ЗСУ й очолив оперативне угруповання військ (ОУВ) «Південь» (з 15 червня – ОУВ «Каховка», з 30 вересня – ОУВ «Кривий Ріг»).
Війська Драпатого зупинили наступ російських окупантів на Кривий Ріг, контратакували та просунулися вглиб оборони противника на відстань 6–23 км, звільнивши низку населених пунктів Херсонської та Дніпропетровської областей.
ОУВ «Каховка» брало участь у Херсонській наступальній операції (29 серпня – 12 листопада), а з жовтня частини генерала Драпатого під назвою ОУВ
«Кривий Ріг» входили до оперативно-стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Херсон», створеного для визволення міста.
Після звільнення Херсона та правобережної частини області ОУВ «Кривий Ріг» було розформоване 18 листопада 2022 року.
Далі Михайло Драпатий командував ОУВ «Херсон» в складі ОСУВ «Одеса», доки 12 січня 2024 року не передав посаду полковнику Віктору Солімчуку.
10 лютого 2024-го бригадного генерала Михайла Драпатого призначили заступником начальника Генерального штабу ЗСУ з підготовки.
11 травня йому також доручили керівництво оперативно-тактичним угрупованням військ «Харків», яке в складі ОСУВ «Хортиця» боронило Харківщину від повторного наступу росіян. При цьому Драпатий також залишався на посаді заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
У вересні 2024 очолив ОТУ «Луганськ», зона відповідальності якого простягається від Білогорівки Луганської області до Нью-Йорка Донецької області.
29 листопада 2024 року призначений командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України.
26 січня 2025 року Михайла Драпатого призначили керувати оперативно-стратегічним угрупованням військ «Хортиця».
1 червня 2025 року головком Сухопутних військ у своєму телеграм-каналі заявив про подання рапорту про відставку через нічний приліт по полігону в Сумській області, де розташовувався навчальний підрозділ Сухопутних військ ЗСУ.
3 червня 2025 року Михайла Драпатого звільнено з посади командувача Сухопутних військ ЗСУ та призначено на посаду Командувача об’єднаних сил Збройних Сил України.
НАГОРОДИ:
Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі.
Орден Богдана Хмельницького I ст. (21.07.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Орден Богдана Хмельницького II ст. (15.03.2018) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Орден Богдана Хмельницького III ст. (22.08.2016) — нагороджений Указом Президента України № 339/2016, за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків.
Недержавна відзнака Орден «Народний Герой України» (наказ № 14, 26.03.2016).
Відомча заохочувальна відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», вручена 25.11.2017 Міністром оборони України, під час його поїздки в зону АТО.
