13 липня 1944 року біля Бродів на Львівщині почалася битва між 13-м корпусом 4-ї танкової армії Вермахту, до складу якого входила Дивізія військ СС «Галичина», і совєтськими військами.
Микола Верес
Товаришеві з-під Бродів
Товаришеві з-під Бродів
Ти пригадуєш, брате, як гриміли гармати
і заграви вставали з пітьми,
Як в пекельній навалі большевицьких вандалів
Боронили ми Броди грудьми.
і заграви вставали з пітьми,
Як в пекельній навалі большевицьких вандалів
Боронили ми Броди грудьми.
Як в бою до останку відбивали ми танки
Й на пробій ми ішли їм в чоло,
Як в смертельнім віражі у Підгірцях і Княжім
Нас немало тоді полягло.
Й на пробій ми ішли їм в чоло,
Як в смертельнім віражі у Підгірцях і Княжім
Нас немало тоді полягло.
Відшуміли події, та нехай не радіє
Підлий кат за звитяги свої.
Кров борців кличе далі, воздвига п’єдестали
На нові і діла, і бої.
Підлий кат за звитяги свої.
Кров борців кличе далі, воздвига п’єдестали
На нові і діла, і бої.
І зустрінемось знов у знайомих дібровах
І наш крок пролуна аж до хмар.
І підемо з тобою до відплатного бою
За Підгірці, і Крути, й Базар!
І наш крок пролуна аж до хмар.
І підемо з тобою до відплатного бою
За Підгірці, і Крути, й Базар!
Микола Верес Микола (* 1 січня 1917 — † ?) — поет, драматург, журналіст, актор.
Народився на Уманщині у дворянській родині, маєтності якої конфіскувала совєтська влада. Ще в дитинстві залишився сиротою. Батько був сотником Армії УНР і загинув у боротьбі з большевиками, мати померла 1927 року. Виховувався хрещеною матір'ю. Закінчив школу в Умані, потім навчався в Київському лісотехнічному інституті. Захоплювався музикою, співом та сценічним мистецтвом, беручи участь у різних драматичних ансамблях, а також займався спортом (футбол, плавання, лещатарство, велосипедний та кінний спорт).
Напередодні війни через переслідування за соціяльне походження еміґрував на Захід, в роки Другої світової війни працював у Тернопільському театрі. Перебував (служив?) у штабі Української Національної Армії. По закінченні війни опинився у таборах для переміщених осіб, якийсь час співав у капелі дириґента Богдана Сарамаґи, а потім знов пішов на сцену і з мандрівним театром Омеляна Урбанського побував у багатьох таборах.
Навесні 1948 року еміґрував до Великої Британії. Був співредактором тижневика «Українська Думка» в Лондоні.
Автор збірки віршів «В чужинних припливах» (1967), драматичного твору «Сосни шумлять», репортажів. (с)
Народився на Уманщині у дворянській родині, маєтності якої конфіскувала совєтська влада. Ще в дитинстві залишився сиротою. Батько був сотником Армії УНР і загинув у боротьбі з большевиками, мати померла 1927 року. Виховувався хрещеною матір'ю. Закінчив школу в Умані, потім навчався в Київському лісотехнічному інституті. Захоплювався музикою, співом та сценічним мистецтвом, беручи участь у різних драматичних ансамблях, а також займався спортом (футбол, плавання, лещатарство, велосипедний та кінний спорт).
Напередодні війни через переслідування за соціяльне походження еміґрував на Захід, в роки Другої світової війни працював у Тернопільському театрі. Перебував (служив?) у штабі Української Національної Армії. По закінченні війни опинився у таборах для переміщених осіб, якийсь час співав у капелі дириґента Богдана Сарамаґи, а потім знов пішов на сцену і з мандрівним театром Омеляна Урбанського побував у багатьох таборах.
Навесні 1948 року еміґрував до Великої Британії. Був співредактором тижневика «Українська Думка» в Лондоні.
Автор збірки віршів «В чужинних припливах» (1967), драматичного твору «Сосни шумлять», репортажів. (с)
