а коли я помру а колись я помру...

Тарас Федюк

* * *
а коли я помру а колись я помру -
той же лис мишкуватиме в тому ж яру
і лиман розбиватимуть ті ж коропи
і у небі гойдатимуть скойку скопи

і та ж дівчинка буде читати мені
мої вірші у тій же своїй далині
буде все що було а чого не було –
буде теж бо усе ж воно бути могло

мій будинок стоятиме там де завжди
де між мідій овідія теплі сліди
де шаланди покинуті дном догори
де з долоні в долоню південні вітри

тихо пересипають солоний пісок
між морських ламінарій лиманських осок
той же сад і ті ж яблука в нім золоті…
смерть нічого не змінить в моєму житті

З рукопису нової книги віршів