Евген Маланюк. Кінець початку

Евген Маланюк
КІНЕЦЬ ПОЧАТКУ

І
Підфарбована ґречність та чемність
В комірці паперових чеснот...
Ні! Розкрий все брутальне та темне,
Гей, ти, слизька людська площино!

Покажи свою мертву гнилизну,
Ярий погляд відважно стерпи...
Знаю я твою душу безслізну,
Твого серця порожні скарби.

Знаю: в тілі актора-плебея
Тліє спокій сліпого раба.
Що ж для нього оця епопея?
Ця епічно-трагічна доба?

Що для нього ця готика духу,
Переможний, вогненний марш?
Ось він смокче азійську сивуху,
Обертаючи драми у фарс.

Тільки шлунок та слинява похіть,
Автоматика вбогих повій — —
А над світом палає епоха
І даремно гукає на бій.

24.08.1926

II
Марите по барах, по каварнях
Та по дансінґах вдаєте шал,
А над світом в випарах цвинтарних
Важко дише світова душа.

І м'ятеться і маячить душно...
Не розкрити спалені уста.
Дика добо, відбивай бездушно
Свій астмічний, свій фокстротний такт!

Мертві мислі. Найняті ідеї.
Юрби, що збігаються на жер,
Що в туман історію веде їм
По-інерції тупий шофер.

Людський штамп. Ім'я з маленьких літер.
Марні числа. Числа без облич.
Чуєте? Гуде зловісний вітер,
В порожнечах павз лунає клич.

Не заглушать зойки механічні
Тоскний вий дикунських позіхань:
Вдарить час, нещадний як поличник,
Спопелить людоподібну твань.

1932