Тарас Федюк
* * *
життя тарабанить як банка консервна
котові прив’язана до хвоста
і зірка у небі як зірка фанерна
над пам’ятником а не та
автобус такий фіолетовий наче
у січні чи лютому ніч
снігами чорт з нами чи їде чи скаче
чи просто стікає з облич
життя тарабанить нас кілька слухняних
без смислу без музики без
усіх хто не згодився їхати п’яних
під тином посеред небес
намацуєм брайля у вуха торочимо
біблію пізно вчимо
чи білим і чорним як крильми сорочими
б’ємося в темне тамо
ах що за історія дивна історія
мов на снігу виноград
це ґлорія (рештки! недобитки!)
глорія
грає прощальний парад
з калік із побитих життям наче віспою
лиць і облізлих пальто
життя тарабанить і зірка невиспана
в темному небі як хто?
