Леонід Перфецький,
командир кінної сотні 8-го пішого Чорноморського полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, військовий кореспондент-маляр Дивізії “Галичина”, мистець-баталіст, викладач рисунку Української мистецької школи.
* 23 лютого 1901, с. Ладижинка, Уманщина — † 25 жовтня 1977, Монреаль
“Уся творчість Леоніда Перфецького має велику вартість, як мистецьку, так і історичну. Спадщина його повинна бути збережена для майбутніх поколінь як незаступний документ, як красномовне свідоцтво безстрашного учасника тих подій.”
Святослав Гординський
“В нашій обителі появилася людина в уніформі, хоч без зброї. Зі шляхетними рисами обличчя – вона зовсім не “пасувала” до того цілого нашого товариства. Виявилося, що це приділений до нас славний маляр-баталіст Леонід Перфецький. Він ніяк не хотів одягати на себе цілого приписового виряду: шолома, газової маски і навіть карабіна. Всі, навіть німці, його дуже шанували і зверталися до нього через “гер професор”. Показуючи мені маленького пістоля, якого носив у кишені, просив, щоб все решту від нього забрав, кажучи: “Як мене, кіннотника “Залізної дивізії”, большевики без шолома не вбили, то я і тепер дам собі раду…” І справді завжди повертався живим”.
Дивізійник Олег Лисяк
Сотник Армії УНР
ПАМ’ЯТІ ДРУГА І БОЙОВОГО ТОВАРИША
25 жовтня 1977 року помер у Монтреалі образотворчий мистець-баталіст, кол. хорунжий армії УНР, Леонід Перфецький. Був він відданий Україні патріот, хоробрий та інтеліґентний вояк.
Леонід Перфецький, уродженець східнього Поділля, прийшов у світ в 1901 році. В 1918 році вступає до армії УНР і бере безпосередню участь у боях.
У 1919 році я пізнав покійного як командира кінної сотні 8-го піхотного Чорноморського полку 3-ої залізної Дивізії. Перфецький, тоді ще зовсім юний старшина, чудово виконував усі доручені йому бойові завдання. Восени 1919 року захворів на тиф, але влітку 1920 року знову був у шерегах відновленої 3-ої дивізії.
У своєму невідступному блокноті зарисовує епізоди з бойового життя свого полку та створює низку картин, що ілюструють окремі видатні моменти. Його пензлеві належить: “Бій під Галанівкою” чорноморців у жовтні 1919 р., “Останні набої” - бій під Миньками — кінець 2-го Зимового походу, “Крути” і багато інших.
На еміґрації вступив до Краківської академії мистецтв, яку закінчив в 1925 р. Згодом продовжував свою мистецьку освіту в Парижі.
Він ілюстрував альманах “Базар”, виданий у 1923 році в Каліші, а його картини містилися у вояцьких журналах. Був самітний, жив скромно, бо в наш вік баталістичне малярство не модне.
В роки 2-ої світової війни мистець спочатку працював у Львові, відтак вступив до дивізії “Галичина”, де створив образи з життя дивізії.
Мистець не тільки змальовував бачені ним картини, але його полонило славне минуле України. До них належить битва під Конотопом. З під його пензля виходять також картини з німецької окупації, а згодом з боротьби УПА та Української дивізії.
По закінченні війни опинився в Монтреалі в Каналі. Жив у манастирі св. Йосифа, в котрому розмальовував церкву образами на теми з апокаліпсиса. Він також розмалював церкву св. Духа в Монтреалі, а в Сен Ельзеар французьку церкву і каплицю у французькому манастирі в Руен.
Намалював багато картин з пластового життя на чужині та моделі військових одягів від княжої до сучасної доби.
Леонід Перфецький відзначився також як чудовий ілюстратор книжок, та для молоді зробив рисункову стрічку з часів німецької окупації, що друкувалися в щоденнику “Америці” і журналі “Крилах”.
Був глибоко релігійною людиною і щирим українським патріотом.
Спочивай у чужій землі, Дорогий Друже!
Михайло Крат,
генерал-хорунжий Армії УНР, командир 1-ї дивізії УНА
“Вісті Комбатанта”, 1978, ч. 2
Портрет Леоніда Перфецького. Скульптура Миколи Станька
Леонід Перфецький — це колишній вояк, це вояк з замилування і гону до військового діла. Був добровільцем в Леґіоні Українських Січових Стрільців, опісля перейшов до Армії УНР, а за другої світової війни, будучи вже не молодою людиною, вступив знову добровільцем до І Української Дивізії. Він може служити за показний зразок міжнародних баталістів: це той мистець, який воює з рисунковим нотатником в кишені і при кожній нагоді, серед бою чи відпочинку, де тільки може, робить шкіци, підхоплює теми, схоплює баталістичні сцени. І це той вояк, який єднає любов рідного краю, що її доказує ділом із крісом в руці — з любов'ю до мистецтва. І Леонід Перфецький — не аматор: він студіював в Краківській Академії мистецтва, свої мистецькі студії продовжував у Парижі. І тому його коні, його сцени боїв чи вояцькі типи — це діло знавця. У міньятюрних акварельних образках “Кузня" (вояк схилений над копитом коня), чи „Після летунського рейду" (гола стіна, що залишилась з будинку) — більше правдивого мистецтва і правдивої війни, ані ж інколи великі полотнища авторів, що не знають вояцького побуту, ні не бачили кавалерії в дії. Баталістичні образи Леоніда Перфецького порозгублювались за останніх 50 років на великих просторах Европи й Північної Америки...
Іван Кедрін
Український щоденник “Свобода”
24 березня 1965
“Леонід Перфецький”
Монографія під редакцією Святослава Гординського
"Словенія – Кулемет під час бою”. Зі збірки “Українська Дивізія”, пастельні олівці
Студіюють мапу. Зі збірки “Українська Дивізія”
"Артилерія відпочиває". Зі збірки “Українська Дивізія”
"Похорон вояка". Зі збірки “Українська Дивізія”
“Остання сальва”. Зі збірки "Українська Дивізія"
"Народ втікає на Захід. Зустріч із Дивізією". 1945, акварель
Зі збірки “Україна у боротьбі”
Малюнок до Апокаліпси св. Івана Богослова
Малюнок до Апокаліпси св. Івана Богослова
Малюнок до Апокаліпси св. Івана Богослова
Малюнок до Апокаліпси св. Івана Богослова
Кладовище Mount Royal у Монреалі, де похований Леонід Перфецький
