Тарас Федюк
ПЕЙЗАЖ З АВТОПОРТРЕТОМ
Відігнеться вербова гілка,
Закричить вереснева птиця,
І впаде у ожинну воду
Яблунева ясна зоря.
Десь далеко-далеко-далеко
Чорну воду виймає з криниці,
Хто – не знаю. Але виймає,
Ще й огні у садках горять.
Десь далеко-далеко-далеко
Палять листя – упало скільки –
Ну а скільки не впало –
В небі
На гілках золотим горить…
А далеко-далеко-далеко,
Край відігнутої гілки,
Зупинився – а хто, не знаю, -
Тільки знаю:
йому тридцять три.
