Тарас Федюк
* * *
сліди розкотилися світом
вони
намистом розірваним – в трави глибокі
скажи мені як ти протислася в сни
мої що стоять як хати кособокі?
і як і навіщо і хто ти така?
чужа не моя килія за плечима
моїми ординські шляхи і рука
і туга яку ця рука не зачинить
і що тобі з того – приснилась і ну?
і що тобі з тим що приснилась робити?
ординські дороги і тьми полину
і віршик мій вітром холодним підбито
останній промінчик деревам з облич
стікає і темінь сповзає з узлісся…
приснись комусь іншому.
ось тобі ніч.
а ось перший стрічний: бери і приснися
6 жовтня 2021
