...Є ось така інформація:
Єрмак намагався був організувати авдієнцію в Папи Римського через свої канали, але його послали. Проте він таки зустрівся з Понтифіком - авдієнцію організовано через дипломатичні канали російської федерації, що робить це питання дуууже пікантним.
Цю інформацію отримано з надійного джерела – достовірність повідомлень від цього джерела підтверджувалася неодноразово протягом кількох років. Зі зрозумілих причин опишу його обтічно: це представник, близький до урядових установ США та Великої Британії, робота яких стосується найчутливіших аспектів зовнішньої політики. Але питання, про яке йдеться, настільки важливе, що я вважаю за потрібне його оприлюднити, аби здорові сили в Україні, в тому числі ті, які працюють у спецслужбах, далі розслідували його зі свого боку.
Тепер про инші аспекти “діяльности” Козиря:
На думку військовослужбовців різного рівня і з різних підрозділів, Сирський, заради якого Єрмак домігся звільнення генерала Залужного, наслідком чого стала Харківська катастрофа, знищує елітні підрозділи, в тому числі підрозділи ГУР. Ось лише один приклад: 67 бригада ДУК. Її розформовують: беруть звідти групи по 2, 3 або 5 бійців, переводять їх в инші частини, перемішують із новачками-«салабонами» і посилають у пекло. Звісно, в цім пеклі у новому складі бійці ДУК особливо не помічні, їх просто нищать. Таких речей Сирський вже встиг накоїти чимало.
У "послужному списку" Єрмака - знищення системи обліку військовозобов'язаних. Це сталося, коли міністром оборони був Таран. Система обліку військовозобов'язаних створювалася ще за часів СССР - то була ідеальна система, завдяки якій було відомо, хто де перебуває і яку має спеціяльність. Все це знищено - то була пряма диверсія.
... Викликає надзвичайне здивування, як Єрмак міг отримати доступ до секретної інформації, особливо з огляду на воєнний час і виходячи з того, що́ про нього вже відомо з публічних джерел. Представниця Єрмака [очевидно, Зарівна] каже, що треба доводити справу в суді, а якщо не доведено, то, мовляв, невинний. Це правильно — в нормальний час у нормальній державі. Але є таке поняття, як контррозвідувальний режим. Якщо питання ставиться так, що, поки не доведено в суді, що Єрмак шпигун, він може мати доступ до державної таємниці в Україні, то це смертний вирок для України, просто смертний вирок!
Контррозвідувальний режим — це набір правил проведення контррозвідувальних операцій і відповідні операції, за результатами яких оцінюються зв'язки людини, її вчинки тощо і вирішується: чи може ця людина бути небезпечною для держави, чи ні.
Як відомо, батько Андрія Єрмака, Борис Ермак - відставний співробітник Головного розвідувального управління (ҐРУ) МО рф. Ключовою фіґурою серед російських зв'язків Андрія Єрмака є такий собі Рахамім Емануїлов — високопоставлений офіцер того ж ҐРУ, теж у відставці, близький друг батька Єрмака і колишній бізнес-партнер самого Єрмака. Власне, всі троє були партнерами в компанії, яку вони ж і створили. Контакти Емануїлова в росії тягнуться аж до найближчого оточення путіна та його "гаманців". З иншого боку, вони йдуть до Дуґіна, ідеолога російського фашизму. Ну, і, безумовно, вони йдуть до розвідувальної спільноти росії.
З погляду контррозвідувального режиму, не може бути й мови про доступ до секретної інформації для особи з ТАКИМ минулим і ТАКИМИ зв’язками. Це ж елементарно! Неможливо уявити, щоби під час Другої Світової Війни у Кремлі працювала людина, яка 1938 року мала спільний бізнес із Ґеббельсом.
Єрмак став усесильним після зустрічі з Патрушевим в Омані. Він один виконує роботу цілої п'ятої колони, цілої резидентури. Названо лише деякі результати «роботи» Єрмака, й це верхівка айсберґа.
