🥀 Пом'янімо...
Женя Костюк, позивний “Шльоцик”, боєць батальйону ОУН, відтак ДУК "Правий сектор", 29 травня 2016-го зазнав осколкових поранень біля шахти "Бутівка" й за чотири дні, 2 червня, помер у Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова...
Цього неможливо читати без сліз…
Це сторінки зі щоденника 19-річного загиблого добровольця Шльоцика…
"…Ранок. Сонце ще не зійшло, але над небом уже нависли свинцеві хмари.
Наш блокпост розносять в хлам. Ти відходиш, щоб вийти з оточення. Спочатку біжиш, але шум і свист куль примушують тебе повзти по тому довбаному полі. Чуєш танковий обстріл, падаєш, втискаючись в суху землю. Снаряди пролітають вище — над тобою. Чуєш вибухи і повзеш далі. Ще два постріли і знову ти втискаєшся в землю, знову снаряди падають далі.
І знову 2 постріли. Пролетівши, перший вибухає десь далеко, а через мить — вибух прямо поряд. Німіє права нога, ти її не відчуваєш, її перекидає на ліву. Ти в страху, що тобі відірвало ногу, дивишся на неї, ворушиш нею. Все працює, але досі вона оніміла. Починаєш оглядати себе і бачиш велику рвану рану в біцепсі на лівій руці. Ще одна рана в тазу із неї хлюпає кров. Ти шукаєш вихідний отвір, а його немає. Значить в тобі осколок. Лапаєш спину, а вона мокра, вся в крові. Так — сяк перев’язуєшся, зариваєш паспорт і нашивки в сиру землю. Знімаєш бронежилет, прикриваєшся ним і зажимаєш в руці гранату. І дивишся у небо, а хмаринки свинцеві пролітають над твоєю головою. І ти вже уявляєш, як янголи будуть підіймати тебе до небес.
Потім ти думаєш, що востаннє їв у своєму житті. І черговий вибух заставляє тебе включиись у реальність. Шукаєш телефон. Зарядки лишилось мало, але ще можна подзвонити в першу чергу їй. Потім дзвониш своїм.
….На межі життя і смерті ти починаєш розуміти саму цінність речей і прожитого часу.
А насправді
помирати не страшно,
страшно вижити.
Батальйон ОУН 2014-2015
Донбас
с. Піски
«Шльоцик»"
Tymur Kobzar
Джерело http://merezha.co/tse-storinky-z-shhodennyka-19-richnogo-zagyblogo-dobrovoltsya-shlotsyka-tse-ne-mozhlyvo-chytaty-bez-sliz/
Наш блокпост розносять в хлам. Ти відходиш, щоб вийти з оточення. Спочатку біжиш, але шум і свист куль примушують тебе повзти по тому довбаному полі. Чуєш танковий обстріл, падаєш, втискаючись в суху землю. Снаряди пролітають вище — над тобою. Чуєш вибухи і повзеш далі. Ще два постріли і знову ти втискаєшся в землю, знову снаряди падають далі.
І знову 2 постріли. Пролетівши, перший вибухає десь далеко, а через мить — вибух прямо поряд. Німіє права нога, ти її не відчуваєш, її перекидає на ліву. Ти в страху, що тобі відірвало ногу, дивишся на неї, ворушиш нею. Все працює, але досі вона оніміла. Починаєш оглядати себе і бачиш велику рвану рану в біцепсі на лівій руці. Ще одна рана в тазу із неї хлюпає кров. Ти шукаєш вихідний отвір, а його немає. Значить в тобі осколок. Лапаєш спину, а вона мокра, вся в крові. Так — сяк перев’язуєшся, зариваєш паспорт і нашивки в сиру землю. Знімаєш бронежилет, прикриваєшся ним і зажимаєш в руці гранату. І дивишся у небо, а хмаринки свинцеві пролітають над твоєю головою. І ти вже уявляєш, як янголи будуть підіймати тебе до небес.
Потім ти думаєш, що востаннє їв у своєму житті. І черговий вибух заставляє тебе включиись у реальність. Шукаєш телефон. Зарядки лишилось мало, але ще можна подзвонити в першу чергу їй. Потім дзвониш своїм.
….На межі життя і смерті ти починаєш розуміти саму цінність речей і прожитого часу.
А насправді
помирати не страшно,
страшно вижити.
Батальйон ОУН 2014-2015
Донбас
с. Піски
«Шльоцик»"
Tymur Kobzar
Джерело http://merezha.co/tse-storinky-z-shhodennyka-19-richnogo-zagyblogo-dobrovoltsya-shlotsyka-tse-ne-mozhlyvo-chytaty-bez-sliz/
