Ігор Лапін:
...Як відомо, у Раді розмірковують над запровадженням "економічної мобілізації", або "економічного бронювання, внесено відповідні законопроєкти. Щодо цього Ярина Чорногуз, наша посестра, котра воювала й досі є у ЗСУ, пройшла горнило війни, є морпіхом, написала пост*, і я для вас витягну з нього деякі її думки й додам своє ставлення до них.
"...У законопроєктах пропонуються різні варіанти «економічного бронювання», [пам’ятаємо, так? — згідно з опитуванням, 40% не проти ухилянтства] серед них - щоб очільник підприємства міг забронювати якусь кількість працівників, та щомісяця платити за них 20 тисяч гривень відкупних. «Відкупні» - мабуть, так варто назвати це нове законотворче явище, створене політиками з цінностями, де все продається і купується. Не менш, якщо не більш, обурливою є ідея від законотворців кабінету міністрів - зробити можливою для бронювання категорію із зарплатою 36 тисяч грн. і більше.Тепер треба якось прокоментувати цей @....@. З чого би почати?
Почнемо з банального. Така ідея підриває саме поняття чину «обовʼязок». Обовʼязок не купується і не продається за гроші. Від нього неможливо відкупитися. Інакше - це не обовʼязок, це щось інше. А наша Конституція стверджує, що захист Вітчизни є обовʼязком кожного. Відомо, що в Другу Світову, наприклад у тій же Великій Британії - воювали всі, незалежно від класу. Еліта, представники королівської родини, самі йшли на військові посади, аби показати своїм прикладом, що обовʼязок - для всіх, незалежно від грошей і статусу.
Друге. Якщо можна викупитися ухилянтам, які заробляють більше 36 тисяч грн на своєму підприємстві, то постає логічне питання: чому військовим, які воюють третій рік (а дехто, на старих контрактах, - пʼятий рік) у повномасштабній війні, не можуть придбати собі демобілізації? Чому тим, хто пішов з обовʼязку, - вічна війна на передовій, а тим, хто засц..в іти в армію за ці три роки, - можливість викупити себе за ср..ні 20 чи 36 тисяч гривень?
Спільнота, яка прийме такий закон у цей час, не варта своїх військових, їхньої жертви та честі.
Не вистачає грошей до бюджету? Посадіть тих, хто давно відмиває гроші на корупції [Боголюбов в нас недавно виїхав], адже в нас же жоден не сидить. Робіть, що завгодно, але не підривайте поняття обовʼязку.
Інакше між військовими та цивільними виросте така прірва, такий розкол, якого ви не перекриєте нічим. Його перекриє замість вас російська пропаганда - своїми наративами.
Якщо ви знівелюєте поняття обовʼязку тим, що від нього можна відкупитися такими дрібними грошима, меншими за тисячу доларів - як ви поясните чинним військовим, що це їхній обовʼязок - стояти на посту, а не йти в самовільне залишення частини, бо їх третій рік не демобілізовують, але можуть посадити за невиконання дрібного з погляду тактики-стратегії наказу? А ніяк.
Чула, що дехто пояснює необхідність «економічного бронювання» тим, що в бюджеті бракує грошей для зарплат, а це стимулюватиме платити податки. Що ви курите, вважаючи, що ви таким чином змусите бізнес вийти з тіні? Той, що був у тіні, там і залишиться. Цей аргумент звучить як окозамилювання від ухилянтів, які хочуть за будь-яку ціну себе легалізувати.
Обіцяєте наповнити чимось бюджет кожен раз - а в ньому постійно виростає ще більша діра. Чому? Ми всі розуміємо. Ви й не думали жертувати своїм корупційним стилем життя.
Я не хочу жити в суспільстві, де від обовʼязку захищати державу можна відкупитися. Бо після пройденого на бойових ненавидітиму навколо усе і всіх, хто відкупився. А любов - це за неї гинуть. Ніхто не гине за гроші (за гроші - лише тікають) на такій війні, тільки за любов до свого, за обовʼязок захищати те, що любиш. Ви її знищите.
Прошу військових і всіх, хто поділяє цю позицію, висловити свої думки.”
Ярина Чорногуз
Ігор Лапін продовжує:
Я свою думку з цього приводу висловлював давно. Додам лише, що це чергове пробиття дна саме для того, щоб дезорієнтувати суспільство.
В чому була суть плану і стратегії Єрмака-Зеленського, коли вони продукували всяку дічь на кшталт “война — двє-трі нєдєлі”, “кофє в Криму”, “конфєрєнція в Ялтє”, “осталось столько-то ракєт”? Її продукували і Зеленський, і Єрмак, і Арєстовіч, і Буданов, і, звісно, Подоляк. Оце завищене очікування формувалося, аби втокмачити в голови тезу “ми всі тут єдині, об’єднуємось і пробачайте нам будь-які помилки”, в тому числі й формування авторитарного режиму, яким у нас зараз управляють 5-6 менеджерів на чолі із Зеленським. Саме таке формування сліпої віри в те, що завтра ми “всєх порвьом” і наші пацани шапками всіх закидають, і недооцінювання супротивника призвели до леґалізації суспільством узурпації влади Єрмаком і Зеленським. Спершу суспільство повірило їхнім “молодим ліцам”. Як я вже казав, за “молодимі ліцами” завжди ховається відсутність позиції і будь-якого досвіду, зокрема політичного. Провал Саміту НАТО і неотримання дозволу бити по росії — це головне з того, що я сьогодні ставлю у вину нашим дипломатам у кедах. Як би вони не силилися подати це як велику перемогу, це є дуже серйозна наша поразка на зовнішньо-політичній арені.
...Коли завищені очікування сформовано і вони не справдилися, до людей приходить розпач, а людьми, які в розпачі, легше маніпулювати. А далі використовується будь-яка тема: будь-яке загострення на фронті, будь-яка суспільна ситуація в містах, відсутність електрики тощо — і маятник рухається в инший бік.
Отже, вони спочатку хитнули маятник вгору на завищені очікування, а потім, коли люди вже в розпачі, хитають цей маятник вниз, до дна, щоб сформувати остаточно той розпач, що “всьо пропало”: "вундервафлі" нема, фронт тріщить, бо оборонних споруд нема, корупціонери гроші розкрадають, а ми нічого не робимо, бо ми нічого не вміємо, бо ми нічого не можемо - я зараз говорю про татарова, про силові структури; НАБУ ловить, цілує й відпускає, Вищий антикорупційний суд зменшує в десятки разів застави для різних негідників, котрі грабують бюджет; халімони та инші резнікови і хмельницькі виходять з-під застави, резнікови йдуть у нікуди, трухіни — тіхонєчко в лєс, і все це робиться для того, аби розпач був ще більший. А далі йде пробиття дна тим, що “світла не буде”. Дехто сьогодні гарно пожартував: “Нам кажуть, що світла взимку не буде по 12 годин, а люди кажуть: так в нас його нема по 15 годин - значить, буде краще?”
І тут я підтримую цих людей, тому що цей розпач формується з єдиною метою: сісти за стіл переговорів - адже ми вже бачимо неоднозначні заяви щодо цього — і досягнути миру “любой ценой”. “Любая цена” для нас — це буде рабство, бо росіяни ні на що, крім капітуляції, не підуть. А проте, нам розповідають, що зеленський не буде дивитися в очі путінові, а дивитиметься в очі Ердоґанові, котрий, можливо, подивиться в очі путінові й передасть, що сказав Зеленський. А путін має розтанути, і "всєх простіть, і понять, і уйті". Такого не буде, й ми це розуміємо. Тверезі люди це розуміють — ті тверезі люди, які у 2021 році зорганізували “Рух опору капітуляції”, й виходили на мітинґи, і казали: "Що́ би влада не попідписувала, ми будемо чинити опір!" Тож я хочу сказати панові Зеленському:
- Що́ би ви там зрадницього собі не надумали, якщо у вас такі думки є, то ви їх повідкидайте! Ви можете зайти в історію, пане президенте, залишивши в ній слід, або так наслідити й осоромитися, що потім про вас будуть писати зовсім инші книжки.
Так от, для чого весь цей план? Коли вони починають пробивати дно, тягнучи нас до пекла, на арену виходять різні пропаґандони, блоґери і позітівниє ідіоти із заявами “Пора уже доґоваріваться”, “Пусть політікі рєшают”, “Люді гібнут, а вот політікі должни рєшить і вот ето вот всьо заканчівать” і т.д. Знаєте, для мене як для військового найгірше питання, яке я чую на вулицях, — коли це все закінчиться. Я кажу: "Як тільки ви підете в ЗСУ і підкріпите моїх побратимів" - це коли питають чоловіки, а коли питають жінки, я кажу: "Це закінчиться, коли ми будемо в НАТО, але цього не видно на горизонті, або коли розвалиться росія — цього теж не видно. Отже, це не закінчиться!"
...Ця війна вже йде 10 років. В "уставших от войни" починають формувати суспільну думку, що "пора доґоваріваться". Оці позітівниє блоґєри, яких СБУ запрошує до себе на бесіду, а потім відпускає, і вони, діко ізвіняясь, їдуть у дорогих автомобілях, вони продукують саме оце пробивання дна й хитання маятника суспільної думки в инший бік: мовляв, буде дупа, все — капець, "всьо пропало, пора ето заканчівать".
Так от, для чого вони хочуть пробити це дно й дотягнути до пекла? Для того, щоби потім підняти нас на рівень плінтуса. Зараз вони нас під плінтус заганяють, а потім, коли повернуть нас на рівень плінтуса, піднесуть нам це, як КОЛОСАЛЬНИЙ УСПІХ І ПЕРЕМОГУ! Вважаю, що політтехнологічний план якраз у цім і полягав: спочатку закинути планку недосяжности про вихід на кордони 91 року. Як нас запевняли на єдиному марафоні, "там какіє-то чмобікі, шапкамі закідаєм"... А виявилось, що ні, не чмобікі — що це й далі є друга армія світу, як би там не було.
Як ми зараз бачимо, цих очікувань ми не можемо здійснити такими темпами й з такими ресурсами, які в нас є, не винайшовши якоїсь своєї "вундервафлі"... Так от, для того, щоб не винаходити "вундервафлі", а відкинути Україну на декілька десятків років назад, у часи тоталітаризму, влада в людей формує дезорієнтацію, потім розпач, а далі пробиває дно - за допомогою блоґерів та різної шобли, яка кричить “нужно доґоваріваться любой ценой”, за допомогою тих самих законопроєктів "Як врятувати ухилянта за гроші" - я їх так називаю, і т.д.
Усе це робиться для того, щоб загнати людей "під плінтус", а відтак "вихід на поверхню” людям піднесуть як колосальну перемогу і дуже-дуже високу гору Еверест, хоча насправді це буде нульова відмітка.
Такий є план, і мої побратими погоджуються, що цей трешняк не має права на життя. Чи буде важко? Так, буде важко. Якщо сьогодні нам говорять, що взимку нам зі світлом буде глина, я хочу, щоби паралельно з тим ми бачили, як ідуть під арешт ті люди, які розікрали гроші з бюджету, за які мали будувати захисні споруди. Инакше воно не літає! Якщо ми не вимагатимемо цього через соцмережі й далі показуватимемо Зеленському, що в нього рейтинґ 73%, то він повірить у свою безкарність і далі продукуватиме цей треш разом зі своїми 5-6 менеджерами. Нам треба дати йому зрозуміти, що його рейтинґ — нуль, назвати причину цього нуля, й тоді він зреаґує, повірте мені! Бо шо-шо, а оплески Бубочка любить.
Отакі мої думки.
