З окопу визирнув Янгол і завмер. За декілька кроків стояла жіноча постать.
- Пані, ви не можете тут стояти. Тут дуже....
- Спокійно, Світлий. Я тут працюю, - перебив Янгола рипучий голос.
- А, це ти...
- Звісно, я, - гордо мовила Смерть. - Де ж мені бути, як не на війні? Це ти не за призначенням вештаєшся.
- Але тут усі живі...- зауважив Янгол.
- Поки що...- мрійливо видихнула Смерть. - За декілька хвилин ,,прилетить". Тут буде величезна яма і пошматовані тіла. Видовище для бувалих. Тому ушивайся до своїх.
- Я не виконую твоїх наказів.
- Як знаєш. Доречі, бачу тебе ,,підвищили'', - Смерть єхидно посміхнулася, - раніше носив дерев'яну скриню, а тепер дали прозору з розпеченим піском. Ото, мабуть, треба вміти чудити.
- Це не пісок. Це молитви матерів за синів-солдатів. Молитви дружин, дітей, сестер, усіх небайдужих. Вони такі палкі, що моя дерев'яна скриня не витримувала. Тому мені видали цю, зі спеціального скла.
- Неймовірно, - саркастично мовила Смерть. - Щоб ти там не носив, Світлий, але, ушивайся. Ти мені тут не потрібен, бо...
В ту мить Янгол почув свист. До них наближався снаряд. Смерть реготала. Солдати молилися. Янгол простяг руки, щоб зупинити снаряд, і кинув йому на зустріч свою скриню.
Секунда, друга... і гучний вибух пронизав повітря. Все завмерло. Смерть замовкла і аж трусилася від злості.
МОЛИТВИ ЗУПИНИЛИ СНАРЯД. Він влучив поряд з окопом, поламав дерева, залишив жахливу вирву, але нiкого не вбив, навіть не поранив.
Смерть подалася геть. Янгол полетів до іншого окопу. Молитви блискавкою здійнялися до неба. Солдати вибралися з окопу і з сльозами вдячності дивились вгору, потім писали, дзвонили додому і всі раділи.
МОЛИТВИ ВРЯТУВАЛИ ЖИТТЯ І НАБЛИЗИЛИ ПЕРЕМОГУ!!!
(За мотивами свідоцтва з передової)
Слова жінки переселенки :
Приїхавши в захід нашої країни, я розумію, чому тут мало б'ють.
Бо тут багато моляться!
#провійну
14 квітня 2022
- Пані, ви не можете тут стояти. Тут дуже....
- Спокійно, Світлий. Я тут працюю, - перебив Янгола рипучий голос.
- А, це ти...
- Звісно, я, - гордо мовила Смерть. - Де ж мені бути, як не на війні? Це ти не за призначенням вештаєшся.
- Але тут усі живі...- зауважив Янгол.
- Поки що...- мрійливо видихнула Смерть. - За декілька хвилин ,,прилетить". Тут буде величезна яма і пошматовані тіла. Видовище для бувалих. Тому ушивайся до своїх.
- Я не виконую твоїх наказів.
- Як знаєш. Доречі, бачу тебе ,,підвищили'', - Смерть єхидно посміхнулася, - раніше носив дерев'яну скриню, а тепер дали прозору з розпеченим піском. Ото, мабуть, треба вміти чудити.
- Це не пісок. Це молитви матерів за синів-солдатів. Молитви дружин, дітей, сестер, усіх небайдужих. Вони такі палкі, що моя дерев'яна скриня не витримувала. Тому мені видали цю, зі спеціального скла.
- Неймовірно, - саркастично мовила Смерть. - Щоб ти там не носив, Світлий, але, ушивайся. Ти мені тут не потрібен, бо...
В ту мить Янгол почув свист. До них наближався снаряд. Смерть реготала. Солдати молилися. Янгол простяг руки, щоб зупинити снаряд, і кинув йому на зустріч свою скриню.
Секунда, друга... і гучний вибух пронизав повітря. Все завмерло. Смерть замовкла і аж трусилася від злості.
МОЛИТВИ ЗУПИНИЛИ СНАРЯД. Він влучив поряд з окопом, поламав дерева, залишив жахливу вирву, але нiкого не вбив, навіть не поранив.
Смерть подалася геть. Янгол полетів до іншого окопу. Молитви блискавкою здійнялися до неба. Солдати вибралися з окопу і з сльозами вдячності дивились вгору, потім писали, дзвонили додому і всі раділи.
МОЛИТВИ ВРЯТУВАЛИ ЖИТТЯ І НАБЛИЗИЛИ ПЕРЕМОГУ!!!
(За мотивами свідоцтва з передової)
Слова жінки переселенки :
Приїхавши в захід нашої країни, я розумію, чому тут мало б'ють.
Бо тут багато моляться!
#провійну
14 квітня 2022
